Національна економіка та основні компоненти економічної системи. Право власності в економіці
Кожній національній економіці притаманні свої особливі риси, проте загалом розрізняють два типи економічних систем. Це — традиційне, або натуральне, господарство й товарне господарство. Товарне господарство, у свою чергу, може бути ринковим або адміні¬стративно-командним. Економіки багатьох країн є перехідними, тобто одну економічну систему змінює інша. Так, українська еконо¬міка нині переходить від командних до ринкових відносин.
Натуральне господарство — це економічна система, в якій поведінка суб'єктів господарського життя грунтується переважно на традиціях і звичаях.
У натуральному господарстві поділ праці існує головно у вигляді природного поділу трудових обов'язків між чоловіками й жінками. Молоді чоловіки наслідують заняття своїх батьків: полювання, сільськогосподарські роботи, ремесло тощо. Молоді жінки викону¬ють ті види робіт, що і їхні матері: готують їжу, працюють у полі, шиють і перуть одяг тощо. З часом відбуваються незначні зміни у життєвих благах, якими користується населення. Наслідуються також традиційні методи виробництва, техніки та технології. На¬решті, розподіл виготовлених благ здійснюється відповідно до давно усталених традицій.
Залежно від рівня особистої свободи трудівника існували різні системи натуральної економіки: рабовласницька, кріпацьке господарство патріархальна селянська сімя тощо.
Усі системи натурального господарства малоефективні, бо в них відсутній поділ праці між господарськими одиницями.
Тема: Права власності в економіці.
Питання до теми:
1. Основні права власності.
2. Реформування власності в Україні.
3. Власність та економіка.
1. Основні права власності.
У поняття «власність» люди часто вкладають різний зміст. Річ у тім, що це поняття надзвичайно містке. Воно має багато відтінків, або аспектів: юридичний, економічний, історич¬ний. Коли цим поняттям оперує правник, його, зрозуміло, цікавить передусім правовий бік власності. Історик розг¬лядає особливості інституту власності у різних країнах у різні епохи. Економіст аналізує власність насамперед із позиції того, якою мірою вона сприяє ефективному використанню обмежених ресурсів, як впливає на координацію економічної діяльності.
Нерідко замість терміна «власність» вживають інший — «при¬власнення». Привласнення благ людьми означає, що окремий індивід,група людей або ж держава мають право володіти конкретними благами, розпоряджатися ними і використовувати їх. Отже, влас¬ність — це сукупність прав окремої людини, групи людей, держави щодо володіння, розпорядження та використання конкретних благ. У цьому визначенні відображені лише найголовніші права, що випливають із власності. Власність породжує й інші права, напри¬клад право відповідальності.
Основні права власності такі:
1) право володіння, тобто виключний фізичний контроль над річчю;
2) право користування — особисте використання речі;
3) право управління (розпоряджен¬ня) — прийняття власником рішення про те, хто і як може використовувати річ;
4) право на доход або від попереднього власного використання речі, або від до¬зволу іншим особам користуватися нею;