Норми і нормативи праці

Визначення 1. Праця – це діяльність, направлена на розвиток людини і перетворення ресурсів природи в матеріальні, інтелектуальні і духовні блага. Така діяльність може здійснюватися чи по примусу (адміністративному, економічному), чи за внутрішнім побудженням, чи по тому й іншому.

Визначення 2. Регламентованим чи -працею буде називатися вид діяльності, при якій людина повинна діяти в строгій відповідності з зазначеною технологією (інструкцією) і не має об'єктивних можливостей для зміни цієї технології.

Визначення 3. Новаційною творчою чи -працею назвемо вид діяльності, при якій людина зайнята тільки створенням нового в науці, мистецтві, економіці і інших сфер.

Результатом -праці є нові ідеї і образи. З визначення 1 слідує:

Лемма 1: Ріст споживання матеріальних благ можна забезпечити за рахунок:

1)збільшення обсягу споживаємих природніх ресурсів;

2)поліпшення використання природніх ресурсів.

З визначення 2 слідує:

Лемма 2: Результат -праці (в вчасності обсяг продукції може бути збільшено тільки за рахунок збільшення продовженості і темпу праці).

З визначення 3 слідує:

Лемма 3: Результат -праці немає якої небуть явної залежності від продовженості чи темпу праці. Він визначається передусім творчими здібностями і (до даного виду праці) і умовами для їх реалізації. З лемм 1, 2, 3 слідує:

Теорема: При незмінній чи скорочуючійся продовженості робочого дня і року ріст душового споживання матеріальних благ можливий тільки за рахунок результатів -праці, направлених на збільшення обсягу добуваємих природних ресурсів і підвищення ефективності їх використання.

3. Діяльність, яка містить елементи новизни, раціоналізації і творчості, значно ефективніше для росту благоустрою народу, ніж чисто виконавча праця по заданій технології. Відомо, що парова машина Дж. Уатта возместіла затрати на науку, які мали бути витрачені на всю передуючу їй історію людського суспільства. Таких прикладів немало.

Різницю ефективності окремих видів праці звичайно пояснюють різними в складності виконуваних робіт, а отже і в затратах на підготовку робочих і спеціалістів. Залежність між затратами на освіту і ефективністю праці безсумнівно. Існує. Але вона не може пояснити загальновідомі факти, коли люди з дуже скромною освітою досягли видатних результатів в мистецтві, науці.

4. Інструментальний капітал в загальному характеризує систему знань, умінь, документів і відношень, які можуть стати джерелами доходів для людини чи організації. Людський капітал входить в склад інтелектуального капіталу. Він включає також об'єкти інтелектуальної власності (патенти, ноу-хау і ін.). Крім того, до інструментального капіталу прийнято відносити систему організації знань, забезпечуючи їх ефективне виконання. Виходячи з цього можливо також коротке визначення: “Інтелектуальний капітал – це корисні знання у відповідній упаковці”. (Стюарт).

Найбільш явною формою вираження інтелектуального капіталу є інтелектуальна власність, визначаючи виключне право використання результату творчої діяльності. Стосовно інтелектуальної власності, як і любої іншої (наприклад нерухомість) право використання визначає реальну можливість її власника розпоряджатися нею по своєму баченню, тобто продавати, передавати і т.д.Інтелектуальна власність складається з двох частин (гілок) – права на промислову власність права на витвори художньої творчості.