Значення і напрямки підвищення фінансових результатів виробничої діяльності

5/ формування прибутку ( збитку ) вiд звичайної діяльності (після оподаткування);

6/ формування чистого прибутку ( збитку ) вiд дiяльностi пiдприємства;

7/ формування чистої продукцiї основної дiяльностi;

8/ розподiл валового прибутку вiд основної дiяльностi;

9/ розподiл чистої продукцiї основної дiяльностi;

10/ розподiл чистого прибутку вiд основної дiяльностi;

11/ розподiл чистого прибутку вiд дiяльностi пiдприємства;

12/ спрямування нерозподiленого чистого прибутку вiд дiяльностi пiдприємства;

13/ спрямування нерозподiленого чистого прибутку вiд дiяльностi пiдприємства.

Кожному з цих процесiв вiдповiдають певнi валова продукцiя, матерiальнi затрати чиста продукцiя, кiнцева продукцiя.

Уточнення та обгрунтування основних понять пов'язаних iз вивченням кінцевих результатiв будь-якого iз зазначених процесiв, як економiчного процесу, визначається за схемою:

валовий продукт → кiнцевий продукт → продуктивність → ефективнiсть → результативнiсть економiчного процесу. (17)

Функцiонування підприємства супроводжується безперервним кругооборотом коштiв, який здiйснюється у виглядi витрат ресурсiв i одержання доходiв, їхнього розподiлу i використання.

При цьому визначаються джерела коштiв, напрямки та форми фiнансування, оптимiзується структура капiталу, проводяться розрахунки з постачальниками матерiально-технiчних ресурсiв, покупцями продукцiї, державними органами / сплата податкiв /, персоналом пiдприємства тощо. Усi цi грошовi вiдносини становлять змiст фiнансової дiяльностi.

Основнi завдання фiнансової дiяльностi такi: вибiр оптимальних форм фiнансування, напрямки використання фiнансових ресурсiв з метою забезпечення стабiльно високої прибутковостi.Вiдповiдно до джерел коштiв фiнансування подiляється на внутрішнє i зовнiшнє. Внутрiшнє фiнансування здiйснюється за рахунок коштiв одержаних вiд дiяльностi самого пiдприємства: прибуток, амортизацiйнi вiдрахування, виручка вiд продажу чи здавання в оренду майна. Зовнiшнє фiнансування використовує кошти, не пов'язанi з дiяльнiстю пiдпримєства: внески власникiв у статутний капiтал / безпосередньо чи у формi купiвлi акцiй/, кредит, зобов'язання боржникiв, державнi субсидiї тощо.

Розрiзняють також фiнансування за рахунок власних i залучених коштiв. До залучених коштiв належать тi, якi треба повернути, тобто кредит або iншi боргові зобов'язання. Решта коштiв виступає як власний капiтал. При цьому кожна фiрма, що намагається ефективно господарювати, об'єктивно повинна забезпечувати оптимальне / економiчно доцільне / спiввiдношення власного і залученого капiталу.

Важливою формою фiнансування є кредит - платне надання грошей або iнших цiнностей у борг на певний час. Залучення кредитних коштiв розширює фiнансовi можливостi пiдприємтва, але одночасно створює ризик, пов'язаний iз необхiднiстю повернення боргiв у майбутньому i сплати вiдсоткiв за користування позиченими коштами. Вiдтак нинi широко застосовуються кредити в негрошових формах: товарний кредит, оренда та його рiзновид - лiзинг.

Товарний кредит - це короткостроковий кредит, який одне пiдприємство надає iншому в товарнiй формi через вiдстрочку платежу за поставлену продукцiю. За товарний кредит боржник може оформляти свої зобов'язання у виглядi векселя - документа, який дає право його власнику на зазначену у векселi суму в установлений термiн. Товарний кредит застосовується переважно як засiб розширення сфери ринку та збiльшення обсягу продажу продукцiї.