Методи обгрунтування планів внутрішніх підрозділів підприємства

Методи обгрунтування планів внутрішніх підрозділів підприємства

План.

Потужність підприємства.

Практична і діюча потужність підприємства

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асор¬тименту та якості за умови найбільш повного використання про¬гресивної технології та організації виробництва.

Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосо¬вуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпо¬рядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність ви¬значається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що на¬даються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимір¬ники за видами продукції (послуг).

Для багатономенклатурних виробництв потужність може ви¬значатися також вартісним показником усього обсягу продукції (по¬слуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають дво¬ма вимірниками: у чисельнику - натуральні показники за ви¬дами продукції; у знаменнику - загальний вартісний (грошовий) показник.

На підприємствах окремих галузей (наприклад цукрової та молочної промисловості) виробнича потужність характеризується 240 кількістю сировини, що переробляється за добу. Наука та практика господарювання виокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягну¬ту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівницт¬ва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудо¬місткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути до¬сягнута протягом нормативного терміну її освоєння. Поточна (фак¬тично досягнута) виробнича потужність визначається періодич¬но у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структу¬ри трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показ¬ників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства. Ре¬зервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в пев¬них галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості - для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресур¬сами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних ро¬біт; харчовій індустрії - для переробки істотно збільшеного обся¬гу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у висо¬коврожайні роки; на транспорті - для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в машинобудуванні та інших галузях - для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матері¬алів тощо.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є:

• номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовля¬ється;

• кількість встановленого устаткування, розміри і склад вироб¬ничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та викори¬стання площ протягом року;

• прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й ви¬користання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, ; нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості про¬дукції, що виробляється (послуг, що надаються).

ї Виробничі потужності підприємств обчислюють-і ся за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих по¬тужностей діючих підприємств.

'} Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за допомо¬гою розрахункового коефіцієнта трудомісткості.