Удосконалення структури основних виробничих фондів підприємств автомобільного транспорту в період переходу до ринку

Важливим елементом процесу відтворення основних фондів є заміна фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці.

Визначення необхідного (економічно раціонального) щорічного об¬сягу заміни засобів праці передбачає: 1) встановлення оптималь¬них строків експлуатації відповідних їхніх видів (груп); 2) розра¬хунки такого щорічного обсягу заміни, який може забезпечити до¬тримання оптимальних строків функціонування устаткування та інших видів основних фондів. За простого відтворення засобів праці розмір їхньої заміни (вибуття) практично має дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань нареновацію, а за розширеного відтво¬рення — залежатиме не лише від нормативного строку експлуа¬тації (норми амортизації), а й від темпів щорічного збільшення об¬сягу основних фондів.

Нагромадження та оновлення основних фондів, І нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції й розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв, підприємств у цілому).

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснен¬ня відповідно до плану (програми) його технічного розвитку (без розширення існуючих виробничих площ) комплексу заходів, що пе¬редбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окре¬мих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, мо¬дернізації й заміни фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства є здійснюва¬ним за єдиним проектом повним або частковим переобладнанням виробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. До рекон¬структивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, дальшу експлуатацію котрих визнано недо¬цільною. Під розширення й діючого підприємства заведено розумі¬ти спорудження його другої та наступних черг, додаткових вироб¬ничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також організацію допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо. До нового будівництва (новобудов) відносять спорудження окремих виробничих об'єктів або підприємств, що здійснюється на нових майданчиках та за затвердженим окремим проектом.

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств є взаємозв'язани¬ми елементами єдиного відтворювального процесу, які доповню¬ють один одного. Проте пріоритетними для переважної більшості різногалузевих виробництв (господарств) треба вважати технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об'єктів. Нове будівництво стає економічно доцільним за умови вичерпання можливостей нарощування виробничого потенціалу на діючих підприємствах, а також за організації нових видів виробництва (надання нових послуг) та необхідності забезпечення належного рівня еко¬логічної безпеки виробничо-господарської діяльності.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліп¬шого використання діючих основних фондів підприємств. Ці про¬цеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належно¬го технічного рівня кожного підприємства, а з іншого — дають змо¬гу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвес¬тиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок ско¬рочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробниц¬тва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Система показників, яка може вичерпно харак¬теризувати ефективність основних фондів, охоп¬лює два блоки: перший — показники ефектив¬ності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; дру¬гий — показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів (рис 2.1). Необхідність виокремлення в само¬стійну групу показників відтворення засобів праці, які характери¬зують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо вплива¬ють на ступінь ефективності використання застосовуваних у ви¬робництві машин, устаткування та інших знарядь праці.Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчис¬лення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтво¬рення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визна¬чається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття — відно¬шенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних по¬казників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методо¬логічно більш правильним.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення ха¬рактеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з ек¬сплуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Ре¬альний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й пере¬дачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на ба¬ланс іншого.