Економіки підприємства
Показник вартості товарної продукції вільний від впливу обсягів незавершеного виробництва, але зберігає інші недоліки, які властиві показнику валової продукції.
У швейній, поліграфічній і деяких інших галузях використовували для характеристики обсягів виробництва показник нормативної вартостіобробки (НСО), в який включають нормативну вартість витрат живої праці: заробітну плату основних виробничих робітників із відрахуваннями на соціальне страхування, загальновиробничі витрати, які розраховані по нормативах.
Перевагою показника НСО є те, що він в основному вільний від впливу витрат минулої праці. Недоліком показника НСО є те, що він не характеризує всієї знову створеної вартості і враховує не фактичну вартість показників, а лише їх нормативне значення.
Теоретично найбільше повне уявлення про внесок підприємства в створення продукції дає показник вартості чистої продукції - знову створеної вартості, тому що на його розмір не впливають витрати на сировину, матеріали, покупні напівфабрикати і вузли, він вільний від вартості амортизаційних відрахувань. Чиста продукція (заробітна плата знарахуваннями плюс прибуток) точно характеризує знову створену вартість, якщо вона (продукція) реалізується по ринкових цінах. Але в нашій дійсності великий вплив роблять монопольні ціни, що спотворюють реальний внесок підприємства в створення нової вартості, і визначення вартості чистої продукції стає проблематичним.
Показник умовно чистої продукції містить у собі крім заробітної плати з нарахуваннями і прибутку також суму амортизації основних засобів, тобто частину минулої праці. Застосовується він у галузях із високим рівнем технічного оснащення.
Так виражається обсяг виробництва продукції (Q) у формулах (1) і (2).
Трудовитрати (Т) найбільш точно відображаються відпрацьованою кількістю людино-годин. Але їхній підрахунок дуже трудомісткий.
Людино-дні дають менше точний результат трудовитрат у порівнянні з людино-годинами, тому що вони не враховують внутрізмінних простоїв.
Середньооблікова чисельність персоналу в порівнянні з людино-днями не враховує цілоденних простоїв, але саме показник середньооблікової чисельності персоналу використовується при підрахунках річної продуктивності праці, тому що це забезпечує порівнянність показників різноманітних підприємств, галузей і по країні в цілому. Показники ж годинного і денного виробітку застосовують при внутрівиробничому аналізі господарської діяльності підприємства.Чисельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості характеризує необхідну його чисельність за умов повної завантаженості працівників та роботи в нормальному режимі. Визначення продуктивності праці за даним показником дозволяє достовірніше визначати реальну продуктивність працівників з урахуванням прихованого безробіття на підприємстві.
Отже, для визначення виробітку вибираються відповідні показники обсягу виробництва продукції і трудових витрат і перші діляться на другі (див. формулу (1).
На підставі аналізу переваг і недоліків показників обсягу продукції і трудових витрат слід зазначити, що будь-яке з можливих сполучень має визначений економічний зміст, а вибір їх повинний визначатися конкретними задачами виміру рівня продуктивності праці.
Найбільш універсальним методом визначення виробітку на підприємстві буде розрахунок розміру чистої продукції підприємства за рік, що припадає на одного середньооблікового працівника цього підприємства за рік.
Інший показник продуктивності праці - трудомісткість - представляє собою суму витрати живої праці на виробництво одиниці продукції.
Для визначення трудомісткості одиниці продукції витрати на все виробництво поділяють на обсяг випущеної продукції за визначений період (див. формулу (2)).
З метою планування й аналізу праці розраховують трудомісткість окремих операцій, виробів, робіт.
Технологічна трудомісткість (Тт) визначається витратамипраці основних робітників - відрядників і почасовиків. Вона розраховується по виробничих операціях, деталям, вузлах і готових виробах.