Нормування праці на підприємсті

-соціальна - створення гігіїєнічних і безпечних умов праці. Охорона праці з метою зробити її привабливою і творчою.

Охорона праці здійснюється по таких основних напрямках:

-кооперація праці в професійно-кваліфікваному, технологічному і функціональному аспектах; нормування

-праці як основа її організації;

-матеріальне і моральне стимулювання робітників за поліпшення якісних і кількісних показників їхньої праці;

-добір, підготування і підвищення кваліфікації кадрів, включаючи вивчання сучасних прийомів і методів праці;

-організація робочих місць, включаючи поліпшення умов праці.

У нашій країні не приділяється належної уваги виборові, підготуванню і підвищенню кваліфікації робітників. Деякою мірою це пов'язано зі складність переходу до ринкових відносин. Постійні зміни попиту і пропозиції товарів і послуг і самої робочої сили потребують її великої рухливості, мобільності, у тому числі фахової і кваліфікаційної. Від якісного складу кадрів в організації багато в чому будуть залежати і результати їхньої роботи.

Аналізуючи організацію праці на підприємствах, можна виділити основні принципи організації праці:

-пропорційність

-ритмічність

-безперервність

-узгодженість.

Робочий час і його основні елементи.

Під робочим часом розуміється тривалість участі людини в організованому трудовому процесі, протягом якого вона повинна виконувати свої виробничі або службові обов'язки. Він вимірюється тривалістю робочого дня, робочого тижня, робочого місяця, робочого року і звичайно регулюється національним законодавством, що визначає його граничний розмір за календарний період, яким частіше усього є тиждень. Час, витрачений понад нормальний розмір, рахується понаднормовим і повинен оплачуватися по підвищених розцінках.

У залежності від віку й умов праці для окремих категорій робітників законодавчо встановлюється скорочений робочий час. У першу чергу це відноситься до осіб молодших 18 років, осіб, зайнятих на важкій і шкідливій роботі, і ін.

Якщо характер виробничих процесів дозволяє, робочий час може бути неповним, гнучким або ковзним і реалізуватися у відповідному підході до організації робочого дня або тижні.Так, неповний день (тиждень) охоплює лише частину робочого дня (тижня) нормальної тривалості з відповідним зниженням їхньої оплати. Частину часу, що залишився, при цьому може бути зайнята іншою людиною. Гнучкий графік роботи замість точної фіксації моменту її початку і кінця передбачає визначені проміжки часу, протягом яких вона може починатися і закінчуватися, а також період, коли співробітники обов'язково повинні бути присутнім на робочому місці. Змінний графік припускає можливість зрушувати момент його початку і закінчення в порівнянні з прийнятими в організації стандартами, що звичайно має місце при повторазмінній роботі.

Неповний день, гнучкий і змінний графік роботи, поділ її серед декількох співробітників, частковийе виконання ними обов'язків вдома й ін., тобто гнучкий режим праці, стають можливими в умовах появи новітніх засобів зв'язку: пейджинговой, факсимільної, підключенню до комп'ютерних мереж.