Персонал п-ва і продуктивність праці

Професія — це широкий і місткий вид трудової діяльності, що перед¬бачає потребу певної сукупності теоретичних знань та практичного вмін¬ня, трудових навиків, яких набувають внаслідок спеціальної освіти і ви¬конавчого досвіду (токар, слюсар, бухгалтер тощо).

Поява нових професій — це результат поділу праці або ж її інтеграції, яка відбувається під впливом розвитку науки, технічного прогресу і куль¬тури. Розширення і поглиблення цих процесів породжують вужчі прояви професій — спеціальності.

Спеціальність — це один із декількох видів трудової діяльності в рам¬ках певної професії, що вимагає специфічних (вузьких) знань та практич¬ного досвіду з конкретного виду роботи

Так, професія слюсаря може поділятися за спеціальностями: слюсар-ремонтник, слюсар-інструментальник, слюсар-складальник тощо. У свою чергу якісний ступінь професійної підготовки працівника тієї чи іншої професії чи виду праці визначається його кваліфікацією. Кваліфікація робітників вимірюється розрядами, які їм присвоюються залежно від досягнутого рівня виконавських можливостей і вміння. В машинобудуванні і металообробці встановлено шість розрядів, найнижчий перший. Для робітників окремих видів спеціальностей, що виконують особливо складні роботи, передбачається вісім розрядів (інструментальники, налагоджувальники автоматичних ліній, гнучких виробничих (систем) модулів, ремонтники верстатів, машин, приладів тощо).

Залежно від рівня підготовленості ІТП і службовців призна¬чають на керівні посади за штатним розписом. Безпосередньо інжене¬ри-спеціалісти поділяються на три категорії: перша — найвища, техні¬ки — на дві.

Склад і кількісне співвідношення окремих груп працівників підпри¬ємства формують його кадрову структуру. Для кожної галузі промисло¬вості вона виразно специфічна. Особливо це стосується пропорцій між чисельністю робітників й ІТП.В машинобудуванні і металообробці кадрова структура характеризу¬ється таким співвідношеннями, %: робітники 70*80; ІТП 16-18; службовці 2-3; МОП і працівники охорони 1,5*2; учні робітничих професій до 0,2.

Під впливом науково-технічного прогресу, появи складної техніки, технологій частка інженерного персоналу підприємств збільшується, від¬повідно зменшується чисельність робітників, підвищується рівень квалі¬фікаційних вимог.

2. Продуктивність праці – це кількість продукції, випущеної в одиницю часу на одного працюючого. Виділяють такі фактори, що впливають на продуктивність праці:

•ступінь розвитку науки і міра її використання у в-ві

•кваліфікація працівників

•організація виробничого процесу

•стан в-ва

На практиці використовують 3 вимірники продуктивності праці: натуральний, трудовий і вартісний.

Натуральний вимірник характеризує кількість продукції в натуральному виразі:

П=N/Тж

Обсяг випуску в натуральних одиницях Витрати живої праці

Тж=Чис.прац.*Фд

чисельність працівників дійсний фонд роботи 1-го середньоспискового працівника