Ефективність використання інновацій

Вище відзначено, що загальним принципом оцінки ефективності є зіставлення ефекту (результату) і витрат.

Відношення результат\витрати може бути виражений як у натуральних, так і в грошових величинах. Показник ефективності при цих способах вираження може виявитися різним для однієї і тієї ситуації. Але, головне, потрібно чітко зрозуміти: ефективність у виробництві – це завжди відношення.

У цілому проблема визначення економічного ефекту і вибору найбільш кращих варіантів реалізації інновацій вимагає, з одного боку, перевищення кінцевих результатів від їхнього використання над витратами на розробку, виготовлення і реалізацію, а з іншого боку – зіставлення отриманих при цьому результатів з результатами від застосування інших аналогічних за призначенням варіантів інновацій. Особливо гостро виникає необхідність швидкої оцінки і правильного вибору варіанту на фірмах, що застосовують прискорену амортизацію, при якій терміни заміни діючих машин і устаткування на нові істотно скорочуються.

Метод обчислення ефекту (доходу) інновацій, заснований на зіставленні результатів їхнього освоєння з витратами, дозволяє приймати рішення про доцільність використання нових розробок.

Для оцінки загальної ефективності інновацій може використовуватися система наступних показників:

1.інтегральний ефект

2.індекс рентабельності

3.норма рентабельності

4.період окупності

1. Інтегральний ефект Еінт – являє собою величину різниці результатів ат інноваційних витрат за розрахунковий період, доведених до одного, звичайно початкового року, тобто з обліком дисконтування результатів і витрат:

ТР

Эінт = Σ (Pt - Зt)at ,

t = 0

де Тр – розрахунковий рік

Pt – результат у t-й рік

Зt – інноваційні витрати в t-й рік

at – коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник).

Інтегральним ефектом називають також чистий дисконтований дохід, чиста наведена чи чиста сучасна вартість, чистий наведений ефект.

Розглянутий вище метод дисконтування – метод порівняння різночасних витрат і доходів, допомагає вибрати напрямки вкладення засобів в інновації, коли цих засобів особливо мало. Даний метод корисний для організацій, що знаходяться на підлеглому становищі й одержують від вищестоящого керівництва вже жорстко зверстаний бюджет, у якому сумарна величина можливих інвестицій в інновації визначена однозначно. У таких ситуаціях рекомендується проводити ранжирування всіх наявних варіантів інновацій у порядку зменшувальної рентабельності.