Інноваційний менеджмент у ринковій системі господарювання
Американська практика організації пошукових досліджень породила своєрідну форму підприємництва – ризиковий (венчурний) бізнес.
Венчурний бізнес представлений самостійними невеликими фірмами, що спеціалізуються на дослідженнях, розробках, виробництві нової продукції. Їх створюють учені-дослідники, інженери, новатори. Він широко розповсюджений у США, Західній Європі, Японії.
Невеликий колектив набагато мобільніше може сприймати і генерувати нові ідеї.
Малий дослідницький бізнес сформувався в 60-х роках.
Дрібні і середні дослідницькі фірми створювалися, наприклад, поблизу великих університетських центрів. Вони спільно орендували ділянки землі, використовували лабораторну й інформаційну техніку університету. Так, у США поблизу Стенфордського університету зосереджено понад 3 тисяч середніх і дрібних електронних фірм із загальним числом зайнятих 190-200 тисяч чоловік. Кожна з них орієнтується на розробку й освоєння одного-двох видів нової продукції, а в цілому покриває 20% світових потреб у комп'ютерних і електронних компонентах визначених видів.
У закордонній практиці до малого і середнього підприємництва відносять фірми з числом працюючих до 500 чоловік. Цікаві приклади специфічних, внутрішньогалузевих і внутріфірмових підходів до вироблення критеріїв розмежованих підприємств. Так, в американській компанії "Мак-Гроу-Хілл" до малих підприємств відносяться підприємства з числом працюючих до 50 чоловік, до середніх – до 99, великим – від 100 і більш.
На заводі з виробництва автомобільних шин компанії "Гуд’їр" організаційно-виробнича структура складається з 164 окремих робочих груп (виробничих центрів) з числом працюючих від 5 до 27 чоловік.
У переробній промисловості Японії 750 тисяч заводів, з них 70% – це маленькі підприємства, де працюють від 1 до 9 чоловік; 10% – підприємства з чисельністю працюючих від 10 до 20 чоловік.
Знамениті автомобілі "Тойота" і "Хонда" на великих японських заводах просто збираються, десятки тисяч середніх і малих підприємств виготовляють для них окремі деталі і вузли. Наприклад, на заводі, що поставляє пластмасові деталі для фірми "Хонда", працюють 9 чоловік, площа заводу усього лише 300 кв. метрів. Прес-форми для цих деталей виготовляє одна людина, що має на своєму дворі в підсобному приміщенні два верстати. Ця людина є хазяїном свого підприємства і працює на ньому. Але він випускає такі прес-форми, що відповідають самим високим вимогам фірми "Хонда". Це можливо тому, що матеріал для їхнього виробництва, дуже високої якості, надходить зі Швеції, де його випускають більш великі заводи.
Найменшими підприємствами в Японії вважають ті, котрі мають основні фонди в розмірі, рівному середньому чи низькому рівню річної заробітної плати одного працюючого, тобто практично кожна родина може відкрити свій бізнес.
Японські компанії відчисляють значну частку від обсягу продажів (у передових галузях 8-10%) на дослідження і розробки, розуміючи, що найбільший прибуток приносять товари, виготовлені з застосуванням передової технології.
Венчурні фірми працюють на етапах росту і насичення винахідницької активності і що зберігається, але вже падаючої активності наукових вишукувань.
Венчурні фірми, як правило, неприбуткові, тому що не займаються організацією виробництва продукції, а передають свої розробки іншим фірмам - експлерентам, патієнтам, коммутантам.
Венчурні фірми можуть бути дочірніми більш великих фірм. Кількість співробітників невелика.
Функції інноваційного менеджера виконуються або традиційним менеджером, або фахівцем, запрошеним з боку. Наприклад, з консалтингової фірми.