Соціальне партнерство

строге дотримання культури полеміки, дискусії, критики (критики позиції, а не особи опонента);

обов’язковість і надійність, дотримання правила: переговори завершувати домовленістю.

Під час укладання колективних договорів і угод доцільно дотримуватись таких принципів:

-дотримання норм законодавства;

-повноваження представників сторін;

-рівноправність сторін;

-свобода вибору і обговорення питань, які становлять зміст колективних договорів і угод;

-добровільність прийняття зобов’язань;-відповідальність за прийняття взаємних зобов’язань;

-кожен наступний рівень колективних угод (договорів) не може погіршувати умов угод вищого рівня і має відрізнятись під попереднього більшою вигодою для трудящих.

Взаємні консультації і контроль повинні здійснюватись на основі таких принципів:

-регулярність проведення консультацій в процесі співробітництва;

-систематичність контролю і невідворотність відповідальності;

-відповідальність за ненадання інформації;

-гласність у процесі здійснення контролю за дотриманням договорів, угод.

Під час вирішення колективних спорів (конфліктів) партнери мають дотримуватись таких принципів:

-пріоритетність примирливих методів і процедур, які використовуються примирливими комісіями та трудовим арбітражем;

-застосування страйку лише як крайнього заходу вирішення трудового конфлікту;

-прагнення сторін до якнайшвидшого врегулювання колективного трудового спору і укладання угоди.

Важливим питанням у системі соціального партнерства є розподіл ролей між соціальними партнерами.

Держава, як правило, бере участь у соціальному партнерстві на національному, регіональному та галузевому рівнях, виконуючи функції гаранта, контролера, уловлювача, арбітра та ін.

Держава є гарантом основних громадянських прав, що дуже важливо для вільної реалізації прав працівників і підприємців, для ефективного функціонування будь-якої системи соціально-трудових відносин. Як гарант держава організовує, координує і регулює соціально-трудові відносини. У межах цієї функції держава розробляє правові основи і організаційні форми соціального партнерства, правила і механізми взаємодії сторін, встановлює обґрунтовані розміри і порядок визначення мінімальних соціально-трудових стандартів (мінімальної заробітної плати, соціальних пільг і гарантій тощо). У межах цієї функції держава може виступати як незалежний регулятор соціально-трудових відносин, встановлюючи юридичні рамки, що захищають права профспілок і трудящих і закладають організаційні та процедурні основи колективних переговорів і вирішення трудових конфліктів.