Відтворення та вдосконалення основних фондів
На підприємствах різних галузей народного господарства зас¬тосовують типові системи технічного обслуговування й ремонту ) устаткування та інших видів засобів праці, що передбачають пері одичне проведення необхідних профілактично-технічних опера¬цій, поточних і капітальних ремонтів. Призначення поточного ремон¬ту — збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані проведенням регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобіган¬ня прогресуючому фізичному спрацюванню. Мета капітального ре¬монту полягає у максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів засобів праці. На відміну від поточного ремонту капітальний є найбільш складним за обсягом виконуваних робіт і проводять його здебільшого через тривалі про¬міжки часу (один раз за кілька років). Особливим видом найбільш складних ремонтних робіт є так званий відновлювальний ремонт, необхідність у проведенні котрого виникає внаслідок стихійного лиха (пожежі, повені, землетрусу).
Витрати на поточний ремонт є постійними й відносно рівномір¬ними протягом експлуатаційного періоду, а тому їх відносять на собівартість продукції (наданих послуг). Проведення капітального ремонту потребує порівняно великих одноразових витрат, що уне¬можливлює пряме включення таких до собівартості продукції: ці витрати визначають заздалегідь і відносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома послідовними капітальними ремонтами. Відновлювальний ремонт фінансують за рахунок державного страхового (резервного) фон¬ду і за характером та обсягом робіт, що виконуються, відносять до сфери капітального будівництва.За сучасних умов господарювання і формування ринкової еко¬номіки важливого значення набуває економічна оцінка доцільності витрат на капітальний ремонт виробничого устаткування. Це по¬яснюється тим, що на підприємствах діюче устаткування протягом фактичного строку експлуатації капітально ремонтують кілька разів. Проте коли проведення першого капітального ремонту в більшості випадків є економічно вигіднішим за придбання нової машини (він здійснюється, як правило, до настання техніко-економічного старін¬ня, а фактичні витрати на нього не перевищують 35—40% балан¬сової вартості), то наступні капітальні ремонти часто коштують до-рожче, ніж нове устаткування аналогічного призначення.
Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний ре¬монт порівнюють два альтернативні варіанти: перший — капіталь¬ний ремонт фізично зношеної машини і продовження строку її експ¬луатації на один ремонтний цикл; інший — заміна машини, що по¬требує капітального ремонту, на нову. Для кожного варіанта визна¬чають загальну величину витрат і втрат. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт Ri і перевищен¬ня експлуатаційних витрат щодо капітально відремонтованої ма-шини над поточними витратами щодо нової машини Se, а для другого, — вартість придбання (ціна) та встановлення нової машини Кн над втрати від недоамортизації діючої машини Sa.. Крім того, треба врахувати коефіцієнти, що характеризують співвідношення: а) продуктивності діючої та нової машини (α); б) тривалості ре¬монтного циклу тих самих машин (β).
Показник ступеня ефективності витрат на капітальний ре¬монт будь-якого виробничого устаткування (ep ) визначається за формулою
Коефіцієнти обчислені за даною формулою можуть набувати додатного, від'ємного або нульового значення. За всіх додат¬них значень коефіцієнта ep капітальний ремонт устаткування є еко¬номічно виправданим, за від'ємних - недоцільним, а за нульо¬вого значення коефіцієнта порівнювані варіанти треба вважати рівноцінними.
Коефіцієнти ер, розраховані щодо всієї сукупності устаткуван¬ня, котра підлягає капітальному ремонту в конкретному році, мо¬жуть використовуватися для визначення послідовності заміни тих одиниць, що їх капітально ремонтувати невигідно. Передовсім треба замінювати фізично зношене устаткування з найбільшим від'ємним значенням коефіцієнта е за абсолютною величиною.
Загальний розмір витрат на ремонтно-технічне обслуговування діючих засобів праці залежить від кількості ремонтів протягом фак¬тичного строку їхньої експлуатації та від собівартості кожного ре¬монту. Це означає, що для помітного зменшення витрат на ремонт устаткування та інших видів основних фондів (ремонтно-експлуатаційні витрати на підприємствах України надмірно великі) необ¬хідно: по-перше, довести до раціонального мінімуму кількість ре-монтів машин протягом усього періоду їхнього функціонування; по-друге, максимально зменшити витрати на проведення одного ре¬монту.
Скорочення кількості ремонтів можна досягти, збільшуючи фізи¬чну довговічність устаткування та визначаючи раціональні строки його експлуатації. Головним напрямком зниження собівартості ре¬монтних робіт є істотне підвищення організаційно-технічного рівня самого ремонтного виробництва, його індустріалізація, тобто мак¬симальне наближення процесу ремонту за характером організації і технології до процесу виготовлення нових машин і устаткування. Широкомасштабна індустріалізація ремонтного виробництва в цілому передбачає: