Форми і методи державної підтримки санації підприємств

— методологічне забезпечення вирішення питань, пов'язаних із неплатоспроможністю підприємств;

— здійснення контролю за цільовим використанням коштів, ви¬ділених на реорганізацію та санацію неплатоспроможних підпри¬ємств;

— забезпечення реалізації антимонопольної політики в процесі реорганізації підприємств;

— організація роботи, пов'язаної із залученням вітчизняних і за¬рубіжних інвесторів для фінансування заходів, спрямованих на реор¬ганізацію та санацію неплатоспроможних підприємств;

— організація конкурсів, тендерів, пов'язаних з відбором інвес¬торів;

— організація роботи зі створення та функціонування Фонду стабілізації для здійснення реорганізації та санації неплатоспромо¬жних підприємств.

Кабінет Міністрів України прийняв також Положення про ре¬єстр неплатоспроможних підприємств. Реєстр — це документ, до якого вносять відомості про неплатоспроможні підприємства та інформацію про їхній фінансово-економічний стан на час внесення до реєстру. Після того як підприємство вносять до такого реєстру, Агентство вповноважене здійснювати управління його майном, укладати й розривати контракти з керівництвом, готувати пропози¬ції щодо реструктуризації боргів та їх погашення, здійснювати кон¬троль за виконанням санаційних заходів, приймати рішення щодо ліквідації підприємства.

Після здійснення Агентством заходів для реструктуризації та фі¬нансового оздоровлення підприємства його виключають з реєстру та передають у сферу управління відповідного міністерства, а підприєм¬ства інших форм власності, створені в процесі реструктуризації, — відповідним власникам майна.

Стосовно банківської сфери слід зауважити, що комерційному банкові, переведеному на режим фінансового оздоровлення, може бути надано державну фінансову підтримку у вигляді стабілізацій¬ної позики. Таку позику надають тільки під заставу високоліквідних активів банку або під гарантію чи поручительство інших, фінансове стабільних, банків. Кошти позики можуть використовуватися лише для фінансування санаційних заходів. Зауважимо, що режим фінан¬сового оздоровлення є превентивним заходом впливу НБУ на коме¬рційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».Одним із методів державної фінансової допомоги підприємствам є санаційна підтримка у вигляді повного або часткового викупу державою акцій підприємств, що перебувають у фінансовій скруті. Виступаючи в ролі санатора, держава керується передовсім народ¬ногосподарською доцільністю. У такий спосіб вона протидіє спаду виробництва та зростанню безробіття. Державу, навіть за її участі в капіталі, не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки монопольний прибуток і прибуток взагалі не є першочерговим за¬вданням її діяльності як санатора. Головною метою державних інве¬стицій є сприяння відновленню ліквідності та забезпечення діяльно¬сті підприємств. Значну частину державного сектора в Німеччині, США, Швеції та інших країнах сформовано саме з колишніх приват¬них підприємств, що опинились на межі банкрутства.

В Україні встановлено порядок, згідно з яким кошти на фінансу¬вання підприємств недержавної форми власності можуть виділятись із відповідних бюджетів лише на умовах кредиту з виплатою відсот¬ків на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1,2 або за умови передачі у державну власність еквівалентної одержа¬ним коштам частки (паю, акцій) у статутному фонді отримувача коштів. Такий підхід, по суті, відображає прирівнювання бюджетних асигнувань до інвестування капіталу на принципах часткової участі.

Як відомо, одним із головних чинників обмеженого доступу фі-нансово неспроможних підприємств до кредитних ресурсів є цілкови¬тий брак чи недостатній розмір кредитного забезпечення. Вихід на фінансовий ринок у такому разі можливий за одержання санаційної підтримки у формі державних гарантій або поручительств (зо¬бов'язання держави здійснити погашення боргів підприємства за його неспроможності самостійно виконати умови кредитного договору).

Протягом 1992-1996 pp., наприклад, українські підприємства за¬лучили під гарантії уряду 194 млн дол. іноземних кредитів. Щодо ряду таких позик настали гарантійні випадки, унаслідок чого випла¬ти довелося здійснювати державі. У 1997 p. виплати за цими креди¬тами становили близько 16,8 млн дол. Згідно з Постановою Кабіне¬ту Міністрів з боржників, що порушують зобов'язання за інозем¬ними кредитами, гарантовані українським урядом, стягується відпо¬відна компенсація і штраф.