Формування та регулювання заробітної плати
Формування тарифної системи оплати праці провадиться на основі тарифної ставки робітника І розряду, що встановлюється в розмірі, який перевищує законодавче встановлений рівень мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів) за розрядами тарифної сітки (посад, груп посад схеми посадових окладів).
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам здійснюється власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з профспілковим або іншим органом, уповноваженим трудовим колективом на представництво.
Тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів установлюються у колективному договорі підприємствами, установами, організаціями з дотриманням норм, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (регіональними) угодами.Галузева (регіональна) угода передбачає обов'язкові для застосування на підприємствах, що підпадають під дію цієї угоди, тарифні сітки для оплати праці робітників та схеми посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців.
Посадові оклади керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям встановлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади та кваліфікації працівників.
Методи встановлення ставок тарифної оплати праці для визначення заробітної плати та стимулювання індивідуальних результатів праці робітників
Тарифна система оплати праці має такі функції:
• визначати мінімальні гарантовані рівні оплати праці робітників;
• забезпечувати обґрунтовану диференціацію в межах встановлених мінімальних гарантій розмірів оплати праці залежно від кваліфікації та складності виконуваних робіт;
• стимулювати підвищення кваліфікації робітників та поліпшення індивідуальних результатів їх праці.
Основними елементами тарифної сітки є тарифні розряди та відповідні їм тарифні коефіцієнти ставок заробітної плати. Діапазон тарифної сітки (співвідношення ставок оплати праці — її крайніх тарифних розрядів) визначається наявністю робіт різної складності та коливається від 1:1,6 до 1:2,6.
Залежно від діапазону тарифної сітки може встановлюватися кількість розрядів. Так, V-X розряди, як свідчить практика, є цілком достатніми для обґрунтованої диференціації ставок заробітної плати.
При визначенні міжрозрядних тарифних коефіцієнтів додержуються таких вимог:
• міжрозрядна різниця повинна становити не менш як 10 %;
• шкала тарифних коефіцієнтів будується рівномірною або прогресивною, коли тарифний коефіцієнт кожного наступного розряду підвищується більш як на 10 %;
• шкала тарифних коефіцієнтів будується прогресивно-регресивною (де вихідні діапазони — більш ніж 1:2,0), коли до IV-V розрядів йде прогресивне зростання тарифних коефіцієнтів, а далі зростання зменшується.
Виходячи з цих вимог, пропонується декілька варіантів тарифних сіток з оплати праці робітників (див. табл. 1 та Ί).
Ці тарифні сітки розроблено виходячи з того, що:
• у І варіанті вихідні кваліфікаційні вимоги до робітників різняться незначно, оскільки несуттєвою є різниця у складності виконуваних ними робіт і обслуговуванні устаткування. Просування робітників за розрядами тарифної сітки здійснюється залежно від результатів їх праці внаслідок зростання професійно-кваліфікаційного досвіду. Така тарифна сітка стимулює підвищення ефективності праці за рахунок особистих здібностей робітника;