Статутний капітал і корпоративні права підприємства

Використання корпоративних прав (фінансових інвестицій) як джерела погашення податкового боргу за рішенням податкового органу здійснюється відповідно до вимог Порядку № 538.

Проте у процесі складання опису цінних паперів, які підтверджують наявність корпоративних прав, необхідно додатково зазначити вид цінного папера, найменування випуску цінних паперів із зазначенням категорії, в якій формі випущено цінний папір, назву емітента цінного папера, номінальну вартість цінного папера (у національній чи іноземній валюті), кількість цінних паперів, їхні номери.

Питання обігу цінних паперів та переходу права власності регулюються низкою актів законодавства України. Основним актом загального характеру є Цивільний кодекс, нормами якого визначено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Законами № 710/97-ВР та № 1201-XII установлено винятки із загального правила, які містяться у Цивільному кодексі.

Оформлення переходу та реалізації права власності здійснюється лише за умови повної оплати цінних паперів та залежно від форми випуску цінних паперів:

іменні цінні папери в документарній формі передаються новому власнику шляхом повного індосаменту. Передавальне розпорядження оформляється власником, який дає розпорядження реєстроутримувачу внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів у зв’язку з передачею іменних цінних паперів іншій особі. Передавальне розпорядження має бути підписано зареєстрованою особою або її уповноваженою особою, а при зареєстрованій податковій заставі — й органом державної податкової служби — заставодержателем. Якщо цінні папери перебувають у спільній неподільній власності кількох осіб, то передавальне розпорядження має бути підписано кожним співвласником;цінні папери на пред’явника, випущені в документарній формі, переходять до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів;

право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігачів.

У разі якщо інвестору належить пакет акцій менший, ніж 25%, операції з такими корпоративними правами (фінансовими інвестиціями) здійснюються у тому самому порядку, що i з блокувальним пакетом акцій.

Інвестиції в дочірні підприємства — інвестиції в підприємства, які перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства. Контроль — вирішальний вплив на фінансову, господарську i комерційну політику підприємства з метою одержання вигід від його діяльності.

У цьому випадку згідно з діючим законодавством дочірнє підприємство — власність іншого (материнського) підприємства, що є єдиним засновником. Взаємовідносини між підприємством-інвестором i дочірнім підприємством регулюються насамперед статутом дочірнього підприємства, а в деяких випадках — i відповідним договором.

Такі фінансові інвестиції находять відображення у Балансі за статтею 040 «Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств».

Проте при використанні такого активу платника податків як джерела погашення податкового боргу необхідно приймати рішення про продаж цілісного майнового комплексу (дочірнього підприємства).

Інвестиції в спільну діяльність — інвестиції для ведення господарської діяльності зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох сторін або більше відповідно до письмової угоди між ними. Спільний контроль — розподіл контролю за господарською діяльністю відповідно до угоди про ведення спільної діяльності.

Спільна діяльність здійснюється на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об’єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.