Сучасні тенденції побудови та розвитку системи внутрішнього контролю промислових підприємств в Україні

Відповідно до наших переконань та на основі тих функцій, що властиві внутрішньому контролю, доцільно утворити окрему функціональну службу-відділ внутрішнього контролю на основі Положення [8]. Головним аргументом такого висновку слід вважати те, що внутрішній контроль є важливою складовою частиною господарського механізму і використовує найновіші знання з теорії і практики планування, обліку, контролю, інформаційних систем з метою прийняття виважених управлінських рішень. Здійснити таку координацію різних систем, що забезпечують виконання вищенаведених різновидів господарювання спроможний лише структурно відокремлений підрозділ підприємства - відділ внутрішнього контролю. До сьогодні немає єдиного рецепту організації відділу внутрішнього контролю.

Важливого значення безперечно набувають вимоги, що висуваються до працівника відділу внутрішнього контролю (контролера), серед яких слід відокремити найважливіші: кваліфікацію, знання та особистісні риси. Надзвичайно важливо усвідомити вислів Ельмара Майєра щодо контролера: "Контролером є або стає той, хто більше, ніж інші, вчиться, бачить і в усіх ситуаціях думає та діє цілеспрямовано, з думками про майбутнє, з бажанням краще управляти підприємством" [11, с.167]. Виходячи з цих міркувань, найкраще вести пошук кандидатури особи, відповідальної за внутрішній контроль, на самому підприємстві, оскільки це зменшує ризик.

Відповідно до наших переконань особливості СВК, застосовуваних у тих чи інших умовах, визначаються функціональним аспектом внутрішнього контролю. Ці функції має виконувати відділ внутрішнього контролю на підприємстві, якому відведено особливу роль в організації контролю і наданні необхідної інформації і допомоги керівництву в контролі за діяльністю підприємства і досягненні загальної мети. Для цього співробітник відділу внутрішнього контролю використовує різноманітні технологічні прийоми й методи, які в цілому складають методологію контролю [2-13].Для того, щоб контролер міг виконувати надані йому функції, внутрішній контроль має бути закріпленим у структурі й організації підприємства. Результати проведених досліджень щодо побудови і сталого розвитку належної СВК на промислових підприємствах дозволяють стверджувати, що СВК можна впроваджувати і розвивати за будь-якої організаційної структури управління (функціональної, дивізіональної). Створення відділу внутрішнього контролю виправдовує себе на великих підприємствах. Відділ внутрішнього контролю рекомендується формувати з 4-5 співробітників, у кожного з яких будуть свої посадові обов'язки [8]. Безперечно, для вітчизняного малого бізнесу не може бути й мови про створення відокремленого підрозділу чи навіть введення у штатний розклад посади контролера. Найкраще для виконання функціональних обов'язків контролера на невеликих підприємствах, командних товариствах підходить головний бухгалтер або ж керівник підприємства, який має необхідну вищу економічну освіту з напрямків підготовки "Облік і аудит", "Економіка підприємств", "Менеджмент" і обов'язково багаторічний професійний досвід у сфері обліку, податків, фінансів, інформаційних систем та організації виробництва.

Побудова належної СВК має здійснюватися на засадах системності, що передбачає визначення об'єктів, суб'єктів, які виконують контрольні дії, та методичний інструментарій реалізації внутрішнього контролю. Доцільно розглядати контроль системи об'єктів у цілому (підприємства), контроль її підсистем і контроль елементів (окремих об'єктів). Головними об'єктами внутрішнього контролю виступають склад і структура активів підприємства, здійснені витрати, їх склад та розмір, отримані доходи тощо.

Суб'єкти внутрішнього контролю - це працівники підприємства, які здійснюють контрольні дії при виконанні покладених на нього обов'язків або тільки на основі відповідних прав (наприклад, працівники відділу внутрішнього контролю). Суб'єктами внутрішнього контролю виступають спеціалісти, що приймають рішення про активи підприємства (превентивний контроль), спеціалісти бухгалтерського підрозділу на етапі оформлення та здійснення операції (превентивний та поточний контроль) та спеціалісти, які здійснюватимуть ретроспективний контроль операцій та системи бухгалтерського обліку у розрізі аналітичних показників.

Зупинимося дещо детальніше на характеристиці структури СВК, яка включає в себе методику і процедури трьох основних категорій, які розробляє і використовує керівництво, щоб забезпечити достатню гарантію відповідності завданням контролю. Їх називають елементами СВК: середовище контролю; облікова система: контрольні моменти (процедури) [3-4].

Середовище контролю - це процедури, дії і заходи, які відображають загальне ставлення керівництва підприємства до організації ефективної СВК. Щоб зрозуміти і оцінити середовище контролю, контролеру необхідно розглянути його найважливіші складові елементи (стиль та основні принципи управління; організаційна структура; розподіл повноважень і відповідальності; управлінські методи контролю; внутрішній аудит; кадрова політика і практика).

Ефективна облікова система дає можливість керівництву належним чином виконувати свої обов'язки з контролю, забезпечення збереженості активів, представлення звітності й задоволення потреб чинного законодавства. Бухгалтерський контроль здійснює відділ внутрішнього контролю, охоплюючи роботу з метою перевірки, - щодо легальності, старанності та вірогідності господарських операцій до їх здійснення або перед їх завершенням на підставі бухгалтерських документів, а також з метою перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку. На нашу думку, розв'язання проблеми контролю облікових записів є можливим завдяки створенню паралельних інформаційних потоків, які контролюють один одного і забезпечують вірогідність облікових даних.