Робоча сила як специфічний товар

табл.№1*

Зареєстроване безробіття по регіонах

Незважаючи на стрімке зростання безробіття, державне регулювання зводиться до пасивної політики, тобто виплати допомоги у разі безробіття, розмір якої у березні 1998р. був 40,6грн., що становить 23% середньомісячної заробітної плати робітників і службовців у галузях економіки. Темпи зростання безробіття і чисельність осіб, які одержують допомогу, у всіх регіонах істотно випереджають темпи збільшення працевлаштованих.*

Ситуація, що складається на ринку праці, потребує відмови від застосування пасивного варіанту політики зайнятості, яка нині домінує і вимагає орієнтації її на активні заходи, які створюватимуть можливості для працевлаштування незайнятого населення. З погляду макроекономічного регулювання напрямків політики зайнятості її доцільно спрямувати на стимулювання попиту на робочу силу.

Найближчим часом попит на робочу силу, головним чином, визначатиметься:

­розмірами державних, приватних та іноземних інвестицій, які будуть спрямовані на розвиток виробництва;

­позицією держави щодо надання всебічної допомоги вітчизняному виробництву;

­політикою стимулювання розвитку підприємництва, малого і середнього бізнесу;

­активністю державних і місцевих органів влади щодо сприяння розвитку само зайнятості

у галузі інвестиційної політики пріоритетним напрямом має бути розширення сфери докладання праці в регіонах, де не задовольняється попит населення на робочі місця(особливо у невеликих містах і сільських населених пунктах). Регулювати зростання попиту на робочу силу можна прямим інвестуванням у створення робочих місць для тих регіонів і галузей, де бажано перерозподілити робочі ресурси.

Вирішенню проблеми працевлаштування має сприяти і створення спеціальних економічних зон, певного режиму інвестиційної діяльності з метою залучення інвестицій у приоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування вивільнюваних працівників.

Проблеми розвитку ринку праці, зайнятості і безробіття мають бути пріоритетними для влади, особливо за реалізації зовнішньоекономічної діяльності. Під час розгляду і підписання міжнародних договорів, у яких розглядаються питання інвестиційної політики, попередньо варто провести експертне обґрунтування впливу наслідків їх реалізації на внутрішньому ринку праці. Інвестиційна і податкова політика, встановлення митних тарифів, найперше, мають захищати вітчизняного виробника.

Важливим інструментом зростання попиту на робочу силу є гнучка податкова політика із застосуванням системи податкових і кредитних пільг для підприємств та організацій для створення умов економічної зацікавленості в прийманні менш конкурентноспроможних працівників на ринку праці.

У числі основних заходів передбачається використання таких економічних важелів, як заохочення інвестиційної діяльності; диференціація ставок оподаткування за видами діяльності; пільгове кредитування, економічна підтримка дрібного підприємництва, зайнятості у кооперативах і орендних господарствах, звільнення від платежів у бюджет; зниження бюджетних виплат і внесків на соціальне страхування за тимчасових і частково зайнятих працівників, а також відшкодування підприємству витрат, пов’язаних з організацією нестандартних форм зайнятості.Значні можливості для застосування робочої сили у розвитку підприємництва, малого і середнього бізнесу, який вкрай важливий з погляду зайнятості і стійкості господарського розвитку, оскільки здатний найшвидше і гнучко реагувати на створення нових робочих місць і запити споживачів.

Окремим чинником щодо поліпшення працевлаштування на ринку праці є сприяння розвитку самостійної зайнятості. Центри зайнятості мають сприяти розвитку такого виду зайнятості накопиченням інформації про види підприємницької діяльності на їх території, рекомендуючи ті, якими доцільно займатися, виходячи із наявності сировини, матеріалів, попиту. Само зайнятість має великі можливості для виявлення здібностей та ініціативи. Проте в Україні само зайнятість практично не має соціального та економічного захисту держави. Це негативно позначається на розвитку бізнесу в країні та можливостях громадян забезпечувати свою зайнятість.