Структура та інфраструктура ринку

Система працевлаштування і перекваліфікації здійснюється за допомогою бірж праці.Витрати на перекваліфікацію компенсуються з державного бюджету.Фірми,що вивільнюють працівників,також мають певні зобов’язання щодо отримання ними кваліфікації,необхідної для працевлаштування.Здійснюють перенавчання спеціалізовані фірми,діють на комерційних засадах,і заклади системи професійного навчання.

Тіньовий ринок.Ринок,який заборонений законом,називають тіньовим.Він є продовженням тіньової економіки,що являє собою несанкціоновану господарську діяльність.Така економіка існує у всіх країнах незалежно від соціально – економічного устрою.

Нелегальний ринок має таку саму структуру ,що й легальний(законний),тобто його елементами є і предмети споживання,і засоби виробництва,і кредит,і робоча сила.

Міжнародна практика до тіньвої економіки відносить два компоненти:

заниження або приховування від обліку доходів від реалізованої у країні діяльності;

доходи від незаконної в країні діяльності.

Перший компонент пов’язаний з легальними видами діяльності,доходи від якої приховуються з різних причин;це,зокрема,приховування від податкових органів нерегулярних заробітків та доходів.

Другий компонент називають нелегальною,підпільною або чорною економікою:наркобізнес,проституція,рекет та інші види злочинної діяльності.Ця діяльність переважно не створює повної продукції,лише перерозподіляє уже створені доходи.

Чорний ринок виникає внаслідок нездорових потреб окремих людей і намагання інших нажитися на цьому.

Несанкціонована діяльність сприяє розвитку шахрайства,крадіжкам,зловживанням чиновників владних структур і виникнення мафії.

Боротьба з тіньовою економікою може бути успішною лише при подоланні товарного дефіциту ,монопольних явищ у прцесі виробництва,обміну,розподілу і споживання.Ніякими адміністративними карними методами при збережені їхньої економічної бази мафіозні структури побороти не вдається.Як бачимо,перелічені ринки,зберігаючи загальні риси,відрізняються об’єктом купівлі – продажу,специфікою ціноутворення,формування попиту та пропозиції,способом споживання і відтворення.Кожний ринок має своє місце реалізації (товарна,фондова,валютна біржа,біржа праці).Однак при цьому всі вони є елементами єдиного цілого,що й утворює інститут ринку.

4.Проблеми становлення ринкової системи в Україні.

Формування ринкової економіки в Укра¬їні треба розпочинати з відтворення рин¬кових інститутів, які існують лише в за¬родковому стані. Це повинно відбуватися за схемою, яка враховує економічні, політичні, історичні та психологічні особливості, харак¬терні для нашої країни.

Передусім зазначимо, що Україна ніколи не мала високорозвинених товарно-грошових відносин, її становлення по суті розпоча¬лося після скасування кріпацтва у 1861 р. і відбувалося на фоні значних феодальних пережитків. Великим було втручання держа¬ви в економіку.

Після 1917 р. протягом майже 70 років країна йшла шляхом розвитку економіки, який ігнорував ринок, вважаючи його руди¬ментом, що має віджити у всьому світі. Результат відомий: ство¬рено суспільство з низькою ефективністю виробництва і відсталим рівнем життя людей, загальним одержавленням і монополізова¬ною, негнучкою економікою, підпорядкуванням особистих і колек¬тивних інтересів відомчим, відсутністю демократичних інститутів.

Однією з головних причин, що призвела до побудови такого суспільства, була панівна доктрина «безринкового соціалізму». Ця теорія сприяла проведенню політики автаркії, тобто економіч¬ного відособлення від світового ринку. Саме тому Україна не зай¬має відповідного місця у міжнародному поділі праці, в зовнішньо¬економічних зв'язках.