Гроші в ринковій економіці
Гроші повинні мати загальне (суспільне) визнання, бути за¬собом збереження вартості й на цій основі використовуватися як посередник обміну товарів і послуг.
Це найзагальніші за сутністю вихідні ознаки грошей, без яких гроші як економічний інструмент ринкової економіки взагалі існува¬ти не можуть.
КОРОТКА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ГРОШЕЙ
Як уже зазначалося, появі грошей передувала епоха нату¬рального (бартерного) обміну. На зміну їй прийшла епоха товарних (металевих) грошей.
У ролі товарної форми грошей тривалий час використовувалися благородні метали - золото й срібло. Однак вони почали монополь¬не виконувати зазначену функцію завдяки своїм специфічним влас¬тивостям не відразу. Через локальність ринків, їхню функціональну відокремленість на ранніх етапах розвитку в ролі грошей використо¬вувалося багато різних товарів. Як правило, це були найходовіші та водночас найцінніші для певного ринку товари, які у будь-який час можна було обміняти на іншу споживну вартість. Це худоба, хутра, тютюн, риба, оливкова олія, різні метали, серед яких були також зо¬лото і срібло.
Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування мета¬левих монет. Вважають, що перші монети з'явилися в Китаї та у краї¬нах Близького Сходу в VIII-VII ст. до нашої ери. їх виготовляли зде¬більшого з міді. Близько 4 тис. років тому в Ассирії почали карбу¬вати монети з золота.Металеві гроші використовувались і на території Київської Русі. В ІХ-ХІ ст. в обігу були переважно срібні й частково золоті монети, що витіснили хутра куниць, білки та інших тварин, які виконували до цього роль обмінного еквівалента. Однією з перших карбованих монет Київської Русі була гривня - срібний злиток масою в півфун¬та. В книзі українського історика М. Грушевського »Історія України-Руси» розповідається про те, що за Візантійською угодою 911 р. гре¬ки зобов'язалися виплачувати князеві Олегу данину по 12 гривень, тобто по 6 фунтів срібла на кожного члена своєї дружини і князів, що лишалися в Києві, Чернігові, Переяславі та в інших містах. Рубель з'явився в XIV ст. Це також срібна монета - частка гривні або рублена гривня, обрубок гривні. Спочатку новгородський і мос¬ковський срібні рублі мали різну масу. Перший був удвічі важчим. За Петра І почали карбувати золоті монети.
Тривалий час в обігу використовувалися повноцінні монети, ре¬альний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості. Вважало¬ся, що емісія (випуск) монет, які мають номінальну вартість меншу, ніж їхній металевий зміст, є обманом населення. Скарбниці окремих країн не мали права отримувати прибуток від випуску монет. За цих умов грошова одиниця могла бути масштабом цін на основі власновагового виміру. Власне назви багатьох грошових одиниць окре¬мих країн є похідними від маси їхнього металевого змісту. Так, фунт стерлінгів став грошовою одиницею Англії як фунт срібла (англ. sterling-повноцінний, справжній, чистий, повної маси). Мірою маси і масштабом цін була, як уже зазначалось, і гривня.
З другої половини XIX ст. становище змінилося. Номінальна вартість монет почала відділятися від їхньої реальної (за масою) вар¬тості. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет стала прибутковою справою. Цей прибуток присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію.
Прикладів такої емісії є багато. Зокрема, в Англії срібна монета пенні в 1300 р. важила 22 г, а в 1364 р. - лише 12. У Франції з одна¬кової кількості срібла в 1309 р. карбувалося 2 ліври, а в 1720 р. - 98. Як наслідок маса монети з тим самим номіналом зменшилася майже у 50 разів. У Німеччині в 1326 р. з 234 г срібла карбувалося 2 марки, в 1378р. - 4, а в 1506р. - 12 марок.
Показовим у цьому відношенні є приклад Росії. Намагаючись вирішити проблеми державних фінансів за допомогою емісійного процесу, уряд царя Олексія Михайловича випустив у обіг в 1656 р. срібну рублеву монету, що важила вдвічі менше, ніж попередня. Після цього в обігу з'явився мідний рубель, який надзвичайно швидко ви¬тіснив навіть срібну монету, маса якої зменшилась. Як наслідок по¬чався так званий мідний заколот, який був жорстоко придушений урядом. Фальшиву ж мідну монету з часом було повністю вилучено з обігу викупом по одній копійці за рубель.
Для багатьох країн, де функціонували товарні гроші, характер¬ним було використання системи біметалевого обігу - одноразової (паралельної) емісії золотих і срібних монет. Держава встановлюва¬ла фіксовані пропорції між їхніми номінальними значеннями, які відповідно до зміни емісійних витрат час від часу коригувалися.