Політична економія

У зв`язку зі зростанням впливу на громадськість засобів масової інформації, преси – реклама стала одним з найважливіших методів ведіння конкурентної боротьби, поза як за допомогою реклами можна певним чином формувати думку споживачів про той чи інший товар, причому як в ліпший, так і в гірший бік. В якості доказу можна навести наступний приклад: в часи існування ФРН у західнонімецьких споживачів великим попитом користувалося французьке пиво. Західнонімецькі споживачі робили все можливе, щоб не допустити французьке пиво на внутрішній ринок ФРН. Ні реклама німецького пива, ні патріотичні заклики "німці, пийте німецьке пиво", ні маніпулювання цінами ні до чого не призвели. Тоді преса ФРН стала робити наголос на тому, що французьке пиво містить різні шкідливі для здоров’я хімічні речовини, в той час як німецьке, мовляв, є виключно чистим продуктом. Почалися різні акції в пресі, арбітражні суди, медичні експертизи. В результаті всього цього попит на французьке пиво все-таки впав – про всяк випадок німці перестали покупати французьке пиво.

Сумлінна конкуренція.

З огляду на засоби, які застосовують суперники в конкурентній боротьбі конкуренцію можна умовно поділити на сумлінну й несумлінну.

Основними методами сумлінної конкуренції є:

ü зниження цін ("війна цін");

ü підвищення якості продукції;

ü розвиток “до” й “після” продажного обслуговування;

ü створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТР тощо.

Несумлінна конкуренція.

Але поряд з методами сумлінної конкуренції існують і інші, менш законні, методи ведіння конкурентної боротьби – несумлінна конкуренція.

Основними методами несумлінної конкуренції є:

ü економічне (промислове) шпигунство;

ü підробка продукції конкурентів;

ü підкуп і шантаж;

ü обдурювання споживачів;

ü махінації з діловою звітністю;

ü валютні махінації;

ü приховування дефектів тощо.До цього можна також додати й науково-технічне шпигунство, поза як будь-яка науково-технічна розробка тільки тоді є джерелом прибутку, коли вона знаходить застосування в практиці, тобто коли науково-технічні ідеї втілюються на виробництві в вигляді конкретних товарів або нових технологій.

Саме промислове шпигунство, так би мовити, "створило" патент на винахід. Поза як зберегти секрети виробництва не вдавалось, винахідник, витративши роки праці, міг і не одержати жодної винагороди за свій винахід, адже результатом винаходу часто користалися цілковито сторонні люди, що не мали жодного відношення до винаходу.