Меркантилістська теорія

Експорт товарів може бути замінений переміщенням факторів виробництва.

Під ціною фактора розуміється винагорода, яку отримує власник фактора за його використання. Для праці це - заробітна плата, для капіталу - % ставка, для землі - рента.

[7., ст. 77-84]

5. ПАРАДОКС ЛЕОНТЬЄВА ТА ЙОГО ПОЯСНЕННЯ.

У 1953 р. американський вчений, майбутній лауреат Нобелівської премії В. Леонтьєв (Wassily Leontief) опублікував результати своїх досліджень, присвячених практичній перевірці положень та концепцій Хекшера_оліна (праця “Domestis Production and Foregn Trade: the Qmerican Capital Position Re-e[amined” (1953)).

В.Леонтьєв у своїй роботі проаналізував висновок теорії Хекшера - Оліна про те, що країни експортуються товари, у виробництві яких інтенсивно використовуються надлишкові й тому дешевші для них фактори виробництва, та імпортують товари, у виробництві яких ці фактори застосовуються менш інтенсивно. Точніше, від одночасно перевіряв 2 припущення:

1) теорія Хекшера-Оліна справедлива;

2) в економіці США, як вважалось, капітал більшою мірою надлишковий, ніж у їх торгових партнерів. Тому, відповідно до теорії, вони повинні експортувати капіталомісткі товари.

Для підтвердження цих припущень В. Леонтьєв підрахував, скільки необхідно капіталу та робочої сили, щоб виробити товари для експорту вартістю в 1 млн. дол. США та товари такої ж вартості, які прямо конкурують з імпортними товарами. Для розрахунків він використав міжгалузеві баланси “затрати - випуск”, підготовлені для американської економіки за 1947 р. Промисловість була поділена на 50 секторів ( з яких 37 виходили зі своїми товарами на зовнішній ринок). Для кожної галузі він розрахував затрати праці та капіталу на одиницю товару, причому не обмежувався тільки готовою продукцією, а робив розрахунки й для проміжної продукції. Потім, використавши структуру експорту США у 1947 р., він розрахував затрати капіталу та праці, необхідні для виробництва типового набору експортних товарів вартістю в 1 млн. дол. США. Аналогічно були обчислені затрати капіталу та праці, необхідні для виробництва американських товарів, які могли б прямо замінити імпортні, причому зі структури імпорту були виключені деякі товари, які у США не продукувались (н-д: слово, кава). Результатом досліджень стало порівняння співвідношення капітул (Кх) та праці (Lх), необхідних для виробництва одиниці американського експорту (Кх/Lх), із співвідношенням капіталу (Кm) та праці (Lm), потрібних для виробництва одиниці американського імпорту (Кх/Lх).

Таблиця 1.5. Результати досліджень.

Необхідні затратиОдиниця вимірюванняУмовне позначенняЕкспортІмпорт, що конкурує

Капітал, ціни 1947 р.Дол. СШАK2550003091000

ПрацяЛюд.-рікL182170

СпіввідношенняДол.. США /люд. -рікK/L14001118182

Умови перевірки були такими: якщо висновки теорії Хекшера-Оліна правильні, а капітал у США відносно надлишковіший, то (з врахуванням внеску усіх галузей) показник затрат капіталу в розрахунку на 1 працівник (Кх/Lх) у стандартному наборі товарів, що експортуються із США, повинен бути вищим, ніж аналогічний показник (Кх/Lх) в імпортозаміщувальній продукції, що входить в стандартний набір товарів, які ввозяться до США.

Співвідношення (Кх/Lх) отримало назву “статистика Леонтьєва” (Leontief Statistic). Згідно з цим співвідношенням країна може вважатися капіталонасиченою, якщо (Кх/Lх)/(Кх/Lх)>1, і проценасиченою, якщо (Кх/Lх)/(Кх/Lх)<1.