Меркантилістська теорія
Меркантилістська теорія
Теорія меркантилізму- це перша теорія міжнародної торгівлі (mercantilist) - була розроблена Європейськими вченими Томасом Маном (Tomas Mun, 1571-1641), Чарльзом Деввіантом (Charles Davenant, 1656-1714), Жаном Батістом Колбертом (Jean Baptiste Colbett, 1619-1683), сером Вільямом Петті (Sir William Petty, 1623-1687).
Ця економічна теорія виникла по ясню вала зовнішню торгівлю у період розвикту та занепаду середньовічного феодалізму в Європі (1500-1800 рр.), коли утворювалися за зміцнювались європейські держави.
Функції меркантилізму - це обґрунтування ролі товару та необхідності економічного виходу національних держав на зовнішні ринки.
Меркантилізм - це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії у періоди феодалізму та становлення капіталізму.
Згідно з теорією меркантилізму багатство країни вимірюється кількістю золота та срібла, якою вони володіють.
Меркантилістська теорія передбачає державне втручання у вільний потік товарів між країнами для зміни обсягу, складу та напрямків торгівлі.
Меркантилісти вважали, що економічна система складається з 3-60х секторів: виробничого, сільськогосподарського та іноземних колоній. Для ефективного функціонування економічної системи найважливішими, на їхню думку, були торговці, їхні праця розглядалася як основний фактор виробництва.
Отже, джерелом багатства є сфера обігу, а не сфера виробництва; багатство ототожнювалося з грошовим капіталом. Грошові кошти (у формі золота та срібла) дають змогу утримувати армію, зміцнювати становище правителя, сприяють проведенню колоніальних війн, виникненню фабрик (мануфактур), утворенню нових робочих місць.
Оскільки у світі, на думку прихильників цієї теорії, існує обмежена кількість багатства (золота та срібла, то країни можуть збільшувати своє багатство і за рахунок зубожіння інших, тобто внаслідок перерозподілу.
Тому для зміцнення економічних позицій держава повинна вживати таких заходів:
Більше експлуатувати товарів, ніж імпортувати, оскільки у цьому випадку вона одержить вартість активного сальдо їх торгового балансу у вигляді золота. Підтримка позитивного сальдо торгового балансу дасть змогу збільшити внутрішні витрати, виробництво та зайнятість населення.
Ввести обмеження на більшу частку імпорту (за допомогою квот, тарифів та ін. інструментів торгової політики) та надавати субсидії більшій частині експортних виробництв, що дасть змогу забезпечити позитивне сальдо торгового балансу.
Заборонити або обмежити експорт сировини та дозволити безмитний імпорт сировини, якої немає в середині країни, що дасть змогу акумулювати золото та підтримувати на низькому рівні експортні ціни на готову продукцію.
Заборонити будь-яку торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополій, які мають виняткове право перепродажу колоніальних товарів за кордон.
Гальмувати розвиток виробництва готових товарів у колоніях, перетворити їх на постачальників сировини до метрополій.
Колонії повинні експортувати дешеву сировину, а імпортувати дорогі готові вироби.
Однією з головних передумов меркантилістської теорії було те, що економічна система функціонувала в умовах неповної зайнятості, внаслідок чого приплив додаткового золота з-за кордону міг в поєднанні з надлишковою робочою силою збільшити виробництво. Якщо зайнятість населення була повною, приплив золота з-за кордону спричиняв би зростання інфляції і не знаходив ефективного використання. Головним завданням меркантилізму - забезпечити позитивне сальдо торгового балансу.