Обмеженість виробничих ресурсів

По-п'яте, такі економічні ресурси, як засоби виробництва, ма¬ють не тільки встановлений або відомий кожному час фізичної та моральної зношеності, а й певне галузеве призначення. Наприклад, текстильний верстат не можна використовувати в хлібопекарній, до¬бувній або деревообробній промисловості. Це свідчить про те, що існує чітко визначена «спеціалізація» техніки.

Виходячи з викладених ознак економічних ресурсів, до них не можна відносити гроші (грошові ресурси). Це особливий фінансовий ресурс.

Обмеженість має багато причин. Однією з них є природна обме¬женість. Наприклад, деякі метали (платина, золото, срібло) існують на землі в обмеженій кількості. Поступово вичерпуються запаси наф¬ти, вугілля та інших корисних копалин. Навіть питна вода, яку рані¬ше в багатьох країнах вважали необмеженим ресурсом, сьогодні стала товаром і вже реалізується як товар.

Інші ресурси можна вважати обмеженими через виробничі мож¬ливості. Інакше кажучи, виробництво деяких товарів відстає від зро¬стання потреб населення.

Отже, процесом-причиною закону рідкості є наявність супереч¬ності між безмежними потребами і обмеженими ресурсами.

Ця причина зумовлює такий процес-наслідок: необхідність подо¬лання суперечності на основі певних форм створення ринку економіч¬них ресурсів.

ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ЗАСТОСУВАННЯ РЕСУРСІВЯк правильно зазначають теоретики ринкової економіки, якщо б не було обмеженості ресурсів, то питання, що, як і для кого виробляти, не становило б проблеми. В таких умовах можна вироб¬ляти будь-який товар у потрібній кількості. І найскладніша пробле¬ма задоволення людських потреб була б успішно вирішена.

Проте закон рідкості зумовлює певну поведінку людей в системі господарювання. Виникає проблема вибору застосування ресурсів. Оскільки, як уже зазначалося, використання деяких ресурсів має певні межі, застосування їх виключає можливість одночасного застосування для задоволення ряду потреб. Люди змушені обирати той спосіб зас¬тосування ресурсів, який вони вважають найбільш раціональним.

Обмеженість стосується не тільки засобів виробництва, а й тру¬дових ресурсів, особливо кваліфікованої робочої сили.

У реальному економічному житті на один ресурс може бути кілька потреб, допустімо, з наявної кількості металу виробляти або танк, або комбайн. Можливості одночасного задоволення двох потреб з наявного ресурсу в багатьох випадках немає. Треба обирати, яку по¬требу задовольняти в першу чергу. Отже, обмеженість ресурсів ставить дуже складну проблему: проблему вибору ресурсів для задо¬волення певної потреби.

Можна навести багато прикладів, коли цей вибір з першого по¬гляду не завжди раціональний. Допустімо, що будувати в першу чергу: готель для іноземців чи житловий будинок. Однозначну відповідь тут дати важко, тому що перетинаються економічні інтереси різних суб'єк¬тів. Людина, що не має житла, звичайно, обере будівництво житло¬вого будинку. Проте з позиції місцевої влади краще будувати готель для іноземців, який у майбутньому дасть можливість одержувати ва¬лютні кошти, що дозволить успішно розв'язувати і житлову проблему.

Отже, вибір використання ресурсів зачіпає інтереси багатьох людей, що не завжди збігаються. Для того щоб зробити правильний вибір, треба вивчити багато точок зору, правильно спрогнозувати майбутню віддачу використання економічних ресурсів.

Обмеженість ресурсів значно ускладнює проблему розподілу то¬варів і доходів між різними індивідами і сім'ями. Якщо певний ре¬сурс обмежений, постає питання, як його розподілити. Виникає по¬треба в існуванні ряду економічних форм і способів у розподілі ма¬теріальних благ, їх ми розглянемо у наступних розділах.

КІЛЬКІСНЕ ВИРАЖЕННЯ ЗАКОНУ РІДКОСТІ

Кількісне вираження економічного закону рідкості показує ступінь обмеженості економічних ресурсів, дає уявлення про реальні можливості подолання суперечності між зростанням потреб у пев¬ному ресурсі та його обмеженістю. Це можна зробити різними спо¬собами. Один з них такий: у кожний момент часу оптимальний ступінь задоволення потреб в економічних ресурсах можна з'ясувати за до¬помогою співвідношення між обсягом економічного ресурсу, який потрібний країні при цьому рівні продуктивних сил, і обсягом наяв¬ності цього ресурсу, що виробляється в країні. Якщо ступінь задово¬лення суспільством своїх потреб позначити Сз.п, обсяг економічного ресурсу, який потрібний для країни, - Оп, обсяг економічного ресурсу, що фактично є в наявності, - Оф, то ступінь задоволення потреб у цьому економічному ресурсі можна визначити за такою фор¬мулою: