Предмет, структура і функції економічної теорії
Об'єктивна структура предмета відповідно відбита в структурі економічної теорії.
Структура економічної теорії
Об'єктивні економічні процеси і явища в ході науко¬вого вивчення дістають докладне відображення в системі економічних категорій і законів.
* Економічна категорія - узагальнене теоретичне відоб¬раження явищ і процесів економічного життя суспільства. За допомогою економічних категорій пізнання поглиб¬люється до розкриття економічних законів, які відобража¬ють найбільш суттєві, стійкі, повторювані причинно-наслідкове зв'язки між економічними явищами й процесами. Економічна наука відбиває об'єктивні закони, що існу¬ють незалежно від свідомості і бажання людей.
Економічні категорії і закони утворюють складну субординовану систему. Одні категорії відбивають поверх¬неві явища, інші - більш глибинні процеси, треті висту¬пають синтезом сутності і форм прояву тощо. Можна ви¬явити вихідну категорію, з якої починається розгортання системи, основний закон, який відображає сутність сис¬теми і спрямованість її руху і т. ін. Пізнати економічну дійсність - означає теоретично ЇЇ відтворити за допомо¬гою системи економічних категорій і законів.
Структурі і логіці розвитку предмета відповідає струк¬тура і логіка розгортання економічної теорії. Якщо в еко¬номіці діють економічні суб'єкти, що вступають між со¬бою в економічні відносини, в результаті чого виробляєть¬ся, розподіляється, обмінюється і споживається сукупний суспільний продукт, то і в теорії кожна зі складових (суб'єкт, продукт і відносини) повинна відповідно ви¬ступати системою категорій. Історично розгортання кожної зі складових у теоретичну систему здійснювалося в різні періоди різними науковими школами. За сучасних умов у складі економічної теорії виділяються три основні, структурні частини: політична економія, макроекономіка. Кожна з частин вивчає свій аспект еко¬номічної дійсності.
Політична економія вивчає всі економічні явища і про¬цеси як форми економічних відносин. Вона зводить усю різноманіть економічного життя і його предметних форм до економічних відносин і виводить з них всі економічні прояви. Специфіка ЇЇ предмета полягає в пізнанні еконо¬мічних відносин. Виявляється, що економічні відносини утворюють економічну структуру суспільства, вони більш стійкі, ніж форми суб'єктів і результатів виробництва. З'являються і зникають підприємства, фірми, створюєть¬ся і споживається продукт, змінюються покоління людей, а економічний лад суспільства, його система економічних відносин за своїми корінними характеристиками зали¬шається тривалий час відносно незмінною. Однак еко¬номічні відносини існують і проявляються тільки за до¬помогою діяльності економічних суб'єктів, насамперед фірм і домогосподарств, які визначають свою економіч¬ну поведінку залежно від умов тієї чи іншої ринкової структури. Вивченням поведінки економічних одиниць зай¬мається макроекономіка. Вона становить другу структур¬ну частину економічної теорії. Взаємодія економічних суб'єктів синтезується в загальному підсумку у функціо¬нуванні економіки, яке вивчається макроекономікою.
Зазвичай, економічна теорія починається із системи економічних відносин, що втілює економічну структу¬ру суспільства, доводить пізнання до вивчення прояву структури в економічній поведінці господарюючих суб'єктів й у загальних результатах функціонування економіки. Відповідно економічна теорія розкриває зміст через політичну економію, мікроекономіку та макроекономіку.
Функції економічної теоріїЕкономічна теорія знаходиться у взаємодії з усією системою знань і суспільною практикою і виконує ряд функцій. Як наука вона відбиває економічну дійсність і виконує теоретика-пізнавальну функцію, яка реалізуєть¬ся в системі економічних категорій і законів. Але надалі система використовується як засіб, метод пізнання для пояснення нових явищ і процесів, здобуття нових знань і для вироблення практичних рішень з перетворення й вдосконалення економічної дійсності. У процесі пізнан¬ня система економічних категорій і законів виконує ме¬тодологічну функцію, виступає методологічною основою для власного подальшого розвитку і для інших економіч¬них наук.
Методологічне значення економічної теорії для пере¬творення економічної дійсності виражається в її прак¬тичній функції. А оскільки практична діяльність має дві великі сфери - матеріально-практичну і духовно-прак¬тичну, то і практична функція економічної теорії отри¬мує відповідні визначення. У духовно-практичній діяль¬ності люди оперують економічними ідеями, уявленнями, поняттями, які входять до їхнього світогляду. У світо¬гляді, як правило, сполучаються наукові і повсякденні уявлення, моменти помилок, стереотипів тощо. Еконо¬мічна наука не може бути індиферентною до масової еко¬номічної свідомості. Наукові досягнення завжди прони¬кають у масову свідомість. Однак масова свідомість не може їх засвоїти в об'єктивній, тобто науковій формі, тому що усі мали б перетворитися на вчених, що вільно орієн¬туються в усіх складностях економічного життя. Але це неможливо. Масова свідомість сприймає економічні ідеї відірвано від їхнього реального ґрунту, конкретних обста¬вин, з аналізу яких вони здобуті. Наукові, теоретичні по¬ложення перетворюються на абстрактні гасла, ідеологічні настанови, які вживаються доречно і недоречно , тому що для суб'єктів масової свідомості є невідомими всі кон¬кретні обставини і власні наукові межі ідеї.