Предмет, структура і функції економічної теорії
Важливе значення для розгляду предмета економіч¬ної теорії має правильне розуміння співвідношення виробництва, розподілу, обміну і споживання. На перший погляд, це фіксація послідовних фаз руху продукту від виробництва через розподіл і обмін до споживання. Та¬кий зв'язок дійсно існує, але зовнішній, поверхневий. За ним ховаються більш глибокі взаємозалежності. При ре¬тельнішому розгляді виявляється, що споживання не тільки остання фаза руху продукту, але внутрішній мо¬мент самого виробництва. Адже у виробництві спожива¬ються засоби виробництва (знаряддя праці, сировина, матеріали тощо) і робоча сила людини (його фізична, ро¬зумова енергія та ін.). Це продуктивне споживання. З іншого боку, процес споживання створених благ вироб¬ляє саму людину, відновлює її сили, втрачену енергію, здатність до праці. Тому-то не тільки виробництво вклю¬чає споживання, але й споживання є виробництвом. Це внутрішні зв'язки виробництва і споживання, але між ними існують і зовнішні взаємозалежності.
Виробництво впливає на споживання: по-перше, до¬ставляючи продукт для споживання; по-друге, визначаю¬чи спосіб споживання (наприклад, те, що за допомогою молотка забивають цвяхи, а не шиють одяг, закладено в самому виробництві предмета); по-третє, збуджуючи в споживачі потребу (наприклад, на початку XX століття не було потреб у комп'ютерах, телевізорах, тому що вони ще не вироблялися, створення таких продуктів породи¬ло одночасно у споживачів і потребу в них).
Споживання впливає на виробництво тим, що, по-перше, знищує створенні продукт і додає закінченості процесу виробництва; по-друге, створює потребу в но¬вому акті виробництва.
Розподіл також, перш ніж стати розподілом про¬дуктів, виступає розподілом, закладеним всередині вироб¬ництва. Це є розподіл засобів виробництва і людей по різних сферах, що визначає розподіл результатів вироб¬ництва. Чому одні люди одержують зарплату, а інші - прибуток? Від чого це залежить? Це визначається тим,1 що вже в самому виробничому процесі засоби виробницт¬ва і праця розподілені так, щоб одна людина виступала як власник засобів виробництва, а інша - як найманий робітник. Цим визначені форма і розміри одержуваного доходу. Відносини і форми розподілу результатів вироб¬ництва виступають як зворотний бік розподілу чинників виробництва. Зовні розподіл може впливати на вироб¬ництво, стимулюючи або, навпаки, стримуючи його по¬дальший розвиток. Зрівняльний розподіл позбавляє працівників стимулів до поліпшення виробництва, а різні заохочувальні системи оплати праці призводять до зростання продуктивності праці.
Обмін, я к і розподіл, не тільки є фазою руху продукту, але й внутрішнім моментом виробництва. Всередині ви¬робництва він закладений як обмін діяльністю, здібнос¬тями, як обмін між виробниками засобів виробництва. Зовні виробництво й обмін також впливають один на од¬ного. Платіжна криза в Україні призвела до затримок об¬мінних операцій і до падіння виробництва, яке, у свою чергу, вело до згортання обміну. Інфляція, знецінення грошей як засобу обміну, негативно позначається на роз¬витку виробництва.
Зовнішня видимість того, що виробництво, розподіл, обмін і споживання - просто фази руху продукту, обман¬лива. Приховуються більш складні відносини, сутність яких полягає в тому, що виробництво, розподіл і обмін - це внутрішні моменти самого виробництва, відмінності всередині єдності, сторони єдиного. Вони взаємопроникають і взаємовизначають один одного. У взаємодії ви¬значальна роль належить виробництву. Воно - вихідний пункт і пануючий момент усього руху виробництва в широкому розумінні. Спроби ігнорувати це, наприклад, займаючись фінансовою стабілізацією, це звергаючи ува¬ги на спад виробництва, завжди закінчувалися сумно. Взаємозв'язок відносин виробництва, розподілу, обміну і споживання - один з найважливіших аспектів структу¬ри економічних відносин.Інший важливий аспект - співвідношення власності і системи виробничих відносин. Власність - суспільна форма привласнення благ, яка пронизує всю систему ви¬робничих відносин, утворюючи її ситність. Немає таких виробничих відносин, які б не були відносинами влас¬ності. Але й виробничим відносинам притаманні й інші риси, визначення, які виводять їх за межі лише відно¬син власності. Виробничі й у більш широкому розумінні всі економічні відносини - форми реалізації відносин власності. Найсуттєвішими змінами виступають ті, котрі доходять до відносин власності як сутності економіч¬них відносин. Загальновизнано, що ринкова економіка не може затвердитися, якщо не буде проведена прива¬тизація, а приватизація сформулює найбільш глибокі підстави для установлення ринкових відносин. Систе¬ма економічних відносин може бути проаналізована у різних структурних зрізах: за суб'єктами, об'єктами, фор¬мами привласнення, фазами виробництва, територіально-галузевими характеристиками, за формами логічної й історичної субординації тощо. Кожен аспект виявляє нові моменти. Залежно від конкретних обставин вису¬вається той чи інший структурний зріз.
Таким чином, предметом економічної теорії висту¬пають відносини між людьми з приводу використання обмежених ресурсів у процесі виробництва, розподіли, обміну і споживання благ з метою задоволення потреб індивіда і суспільства.