Роль іноземних інвестицій в економіці України

Ніякого перевищення від емісії корпоративних прав над їх номіналом не сталося. Який об`єм валютних коштів повинні були внести, такий і внесли. А курс перерахування вказан у статутних документах та в інформації про емісію (якщо вона є).Не варто говорити про яку-небудь оригінальність України. Все, що треба зробити інвесторам, - це своєчасно внести свою частку статутного фонду. А якщо вони бажають мінімізувати податкові ризики, то зробити це необхідно у тому кварталі, коли пройшла реєстрація підприємства. При цьому за несвоєчасне виконання своїх обов`язків до інвестора можуть бути залучені фінансові санкції, що передбачено Законом України “Про господарчі громади” (ст.33, 52). Та і зберігати валюту на своєму рахунку довго не варто. Погодьтеся, потрібно бути “справжнім” економістом, щоб тримати гроші мертвим вантажем цілий квартал, а під кінець ще податок на прибуток заплатити.

Вже деякий час у засобах масової інформації з`являються свідоцтва про указ президента, що готується, яким перетбачається виключати курсову різницю із об`экта оподаткування. Як з`ясувалося, ініціатива належить банківським закладам. Зрозуміти їх неважко: частка активів (а вона не маленька), що виражена у іноземній валюті, постійно перераховується, тим самим збільшує базу оподаткування. При цьому банки підтримує сама податкова адміністрація (виключне явище). Остання з`явилася набагато розумнішою, ніж того бажали. Проаналізувавши дебіторсько-кредиторську заборгованість у рамках національної економіки, податкова адміністрація легко виявила, що кредиторська заборгованість, виражена у валюті, на ступінь перевищую дебіторську. Це означає, що у минулому податковому періоді платники податків віднесли до складу валових витрат міліардні суми. А це реально недоотримані до бюджету кошти.

Не слід забувати і про можливу відміну валютного коридору, і про “заплановану” емісію, що призведе до падіння курсу гривні, а значить, і до росту втрат по курсових різницях до катастрофічних розмірів. Невинесення їх до валових витрат рівнозначно загибелі підприємства.

Серйозні питання викликає стиму¬лювання притоку іноземних інвестицій шляхом надання їм пільгового режиму в порівнянні з національними. Залучаю¬чи іноземний капітал, не можна допус¬кати дискримінації стосовно національ¬них інвесторів. Не слід надавати підпри¬ємствам з іноземними інвестиціями по¬даткові пільги, яких не мають українські, зайняті в тій самій сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід практично не впливає на інвестиційну активність іно¬земного капіталу, але приводить до ви¬никнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств із формальною іноземною участю, що претендують на пільгове оподаткування.

Притоку іноземного підприємниць¬кого капіталу в Україну заважають і при¬чини здебільшого суб'єктивні. Це - процві¬таюче в Україні піратство в галузі інте¬лектуальної власності, бюрократизм та корупція. Це, зрештою, труднощі зі зв'яз¬ком, офісами, готелями, візами і т. ін.

Ці об'єктивні та суб'єктивні причи¬ни впливають на інвестиційну ситуацію, яка оцінюється як не дуже сприятлива.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК УКРАЇНИ ТА ЙОГО УЧАСНИКИ

Інвестиційна діяльність нерозривно пов'язана з розвитком інституційної структури інвестиційного ринку. На даний момент склад учасників інвес¬тиційного ринку України можна уза¬гальнено окреслити так:

Українські підприємства, на виробничій базі яких реалізуються інвестиційні про¬екти. Вони вкладають свої фінансові кош¬ти в основні фонди.

Інвестори - банки та інші фінансові організації - українські та зарубіжні, що здійснюють кредитування проекту та взаєморозрахунки між його учасниками.

Зарубіжні компанії, що надають техно¬логії та обладнання, свої збутові мережі на світовому ринку, управлінський досвід, досвід підготовки та перепідготовки пер¬соналу.

Проектні та будівельні організації, що забезпечують виконання проектних та бу¬дівельно-монтажних робіт.

Адміністрація -державна, регіональна, галузева, місцева, що створює певні умови для учасників інвестиційного процесу.

Інвестори - фізичні та юридичні особи, у тому числі інституційні інвестори (ін¬вестиційні фонди, пенсійні фонди, довірчі товариства, страхові компанії і т.ін.), що мають вільні кошти.