Функції грошей

Функції грошей

П Л А Н

1. Грошова форма вартості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

2. Функції грошей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

3. Інфляція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7

1. Грошова форма вартості.

Вартість – це внутрішня властивість товару, а зовнішнім проявом, формою виступає мінова вартість. Засобом вираження вартості всіх товарів в умовах розвинутого виробництва є гроші, або грошова форма вартості.

Грошова форма вартості – результат тривалої еволюції міновой вартості. Перш, ніж виникли гроші, мінова вартість кілька разів змінювала свою форму. Історично першою була проста, або випадкова форма вартості.

Проста форма вартості характерна для періоду зародження процесу обміну, який спочатку носив епізодичний характер. Археологи сьогодні знайшли підтвердження тому, що в окремих куточках Землі обмін продуктами праці здійснювався ще 30 тисяч років тому. У той далекий час продуктами обмінювались випадково: одне плем’я, зустрівши інше, вимінювало надлишок певного продукту на надлишок іншого. Цей акт обміну можна зобразити так:

1 сокира = 100 рибин.

У цій, на перший погляд, дуже простій формі обміну і міститься зародок усього різнобарв’я сучасних відносин обміну. Перший товар (сокира) відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у споживній вартості другої (риби). Для власника сокири остання не є споживною вартістю, інакше він спожив би її сам; для ного споживною вартістю є риба, яку він вимінює для задоволення своїх потреб. Сокира, у даному випадку, перебуває у відносній формі вартості. Інший товар (риба) є засобом виразу вартості першого товару у своїй сложивній вартості. Він протистоїть першому як еквівалент у вигляді рівної йому вартості, тобто перебуває в еквівалентній формі вартості.

З розвитком виробництва відбувалося поглиблення суспільного поділу праці, що супроводжувалося зростанням її продуктивності та появою додаткового продукту. Як відомо, першим великим поділом праці було виділення скотарських і землеробських племен, тому надлишки тварин і продукти тваринництва (м’со, вовна та ін.) вже не випадково, а регулярно починають обмінюватись на надлишки продукції землеробства. Якщо продукція скотарства виступає при цьому у відносній формі вартості, то в еквівалентній формі знаходиться тепер багато землеробських товарів, і навпаки. Так проста форма вартості перетворилась у повну, або розгорнуту, яка має такий вигляд:

= 2 мірам зерна;

1 вівця = = 1 сокирі;

= 12 ліктям полотна.

Все більш регулярний обмін веде до більш стійких мінових пропорцій, наближує їх до дійсних витрат праці, тобто вартості. Оскільки товар безпосередньо обмінювався на інший, а обмін між общинами (тобто колективний обмін) поступився місцем індивідуальному обміну, останній наштовхнувся на певні обмеження. Так, власник шкіри тварини міг придбати зерно лише в тому разі, якщо ця шкіра була потрібна власнику зерна. Тому обмін одного товару на інший нерідко ставав неможливий, вартість кожного товару не набувала кінцевого, загальноприйнятого вираження.

У подальшому розвиток виробництва і обміну, поглиблення суспільного поділу праці привели до стихійного виділення із світу тепер уже численних товарів одного, на який обмінюються усі інші товари. Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, розширення кола обмінюваних продуктів зумовили стихійне виділення того товару на який обмінювались усі інші товари. Це мусить бути товар, який має загальну споживну вартість, а тому стає загальним еквівалентом для усіх інших товарів. Розгорнута форма вартості перетворюється у загальну.