Економічний ріст: його значення і показники

У умовах научно - технічної революції, що розгорнулася із середини ХХ сторіччя, переважним типом розвитку в західних індустріальних країнах стає інтенсивний економічний ріст.

Чинники економічного росту.Економічний ріст можна оцінити за допомогою системи взаємозалежних показників, що відбивають зміну результату виробництва і його чинників.

У умовах ринкової економіки для забезпечення виробництва товарів і послуг необхідні три чинники виробництва: праця, капітал і земля (природні ресурси). Отже, сукупний продукт Y є функція від витрат праці (L), капіталу (K), і природних ресурсів (N):

Y=f(L,ДО,N)

Для характеристики економічного росту використовується ряд показників, за допомогою яких вимірюється результативність застосування окремих чинників виробництва.

У економічній теорії прийнято виділяти чинники, що лежать як на стороні сукупної пропозиції. До останнього ставляться: а) кількість і якість природних ресурсів; б) кількість і якість трудових ресурсів;

в) обсяг основного капіталу;

г) рівень научно- технічного прогресу (технологія).

Від чинників сукупного попиту залежить реалізація вирослого національного продукту, тобто всі елементи сукупного попиту повинні забезпечувати повну зайнятість усіх ресурсів , що збільшуються Крім того, до чинників, пов'язаним із сукупним попитом, ставиться й ефективний розподіл ресурсів.

Найважливішим із чинників є витрати праці. Цей чинник визначається насамперед чисельністю населення країни. Проте частина населення не включається в число працездатних і не виходить на ринок праці, до неї ставляться учнівські, пенсіонери, військові і т.д. Бажаючі працювати утворять так називану робочу силу. Крім того, у складі робочої сили виділяються безробітні, тобто ті, хто має бажання працювати, але не може знайти роботу. Так, у США зайняті складають 46% усього населення (252,6 млн. чел.) у 1991 році.

Проте зміна витрат праці числом зайнятих не повною мірою відбиває дійсне положення речей. Найбільше точним вимірювачем витрат праці є показник кількості відпрацьованих людино-годин, що дозволяє врахувати сумарні витрати робочого часу. Збільшення витрат робочого часу залежить від ряду чинників: від темпів приросту населення, від бажання працювати, від рівня безробіття, рівня пенсійного забезпечення і т.п. Всі чинники змінюються в часу і по країнах, створюючи вихідні розходження в темпах і рівнях економічного розвитку.

Поряд із кількісними чинниками важливу роль грає якість робочої сили і відповідно витрат праці в процесі виробництва. В міру зростаючого утворення і кваліфікації робітників відбувається підвищення продуктивності праці, що сприяє підвищенню рівня і темпів економічного росту. Інакше кажучи, витрати праці можуть розширяться без якогось збільшення робочого часу і чисельності зайнятих, а лише за рахунок підвищення якості робочої сили.

Іншим важливим чинником економічного росту є капітал - це устаткування, будинки і товарні запаси. Основний капітал включає і житловий фонд, тому що люди, що живуть у будинках, покористуються з послуг, наданих будинками.

Фабричні будинки і контори з їхнім устаткуванням є чинниками виробництва, тому що робітники, збройні великою кількістю машин, будуть робити більше товарів. Товарні запаси також вносять свій внесок у виробництво.

Витрати капіталу залежать від розміру накопиченого капіталу. У свою чергу, накопичення капіталу залежить від норми накопичення: чим вище норма накопичення, тим більше (за інших рівних умов) розміри капіталовкладень. Приріст капіталу також залежить і від розмаху накопичених активів- чим вони більше, тим менше, за інших рівних умов, швидкість збільшення капіталу, темп його росту. Так, наприклад, розміри накопиченого капіталу в США і країнах Західної Європи великі і темпи його росту в 3-5 разів нижче, чим у таких країнах, як Південна Корея, Бразилія, Тайвань і ін., де процес накопичення почався порівняно нещодавно.