РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ЕКОНОМІЦІ

Витрати переливу виникають тоді. коли виробництво або споживання товару породжує некомпенсовані витрати у будь-якої третьої сторони. Найочевидніші витрати переливу пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Слід визнати, що забруднення — це витрати, пов'язані із здійсненням цінної виробничої діяльності. Однак ці витрати мають одну відмінність; їхній тягар лягає на плечі людей, які не давали на це згоди. Тобто забрудненням називаються витрати, нав'язані іншим без їхньої згоди.

Суттю проблеми забруднення є те, що економісти називають зовнішніми, або побічними, ефектами. Це — ті наслідки дій, які не беруться до уваги людьми, що їх здійснюють, і тому не впливають на їхні рішення.Забруднення може мати найрізноманітніші прояви: сажа на підвіконні, яку викидають димові труби найближчих фабрик; нафта, що забруднює пляжі; шум літаків поблизу аеропортів тощо. Вплив витрат переливу, або побічних витрат, на розподіл ресурсів, зображений на мал. 1. Коли виникають витрати переливу, тобто коли виробники перекладають частину своїх витрат на плечі населення, витрати виробництва знижуються. Іншими словами, крива пропозиції не включає всіх витрат, які тісно пов'язані з виробництвом товару.

Таким чином, крива пропозиції виробника Пр занижує загальний обсяг витрат виробництва, а тому розміщена правіше за криву пропозиції, яка включала б усі витрати Пр1. Забруднюючи навколишнє середовище, тобто створюючи витрати переливу, підприємство несе менші витрати виробництва і його пропозиція відповідає кривій Пр. У результаті, як видно на мал. 1, рівноважний обсяг продукту Обр більший за його оптимальний обсяг Обо. Тобто ресурси надходять у надмірній кількості у виробництво саме цього товару.

Для врегулювання проблеми непропорційного розподілу ресурсів, пов'язаної з витратами переливу, а також для трансформації витрат переливу у внутрішні витрати виробництва уряд має вжити відповідні заходи, які проявляються у законодавчих актах і особливих податках.

Держава покликана прийняти такі закони, які б заборонили або обмежили забруднення. Подібне законодавство змушує потенційних забруднювачів нести видатки, пов'язані :і надійним знищенням промислових відходів. Наприклад, фірма повинна придбати і встановити устаткування для очищення води, забрудненої під час виробничого процесу. Такі законодавчі акти змушують потенційних порушників — під загрозою судового переслідування — брати на себе всі витрати, пов'язані з виробництвом. Тобто законодавство здатне змістити криву пропозиції Пр в положення Пр1 на мал. 1 і тим самим зрівняти рівноважний і оптимальний обсяги виробництва.

Малюнок 1.

Уряд може ввести особливий податок, який дорівнює або наближений до витрат переливу на одиницю продукції. За допомогою такого податку вони намагаються покласти на фірму-порушника ті побічні витрати, або витрати переливу, які приватна промисловість прагне зекономити. Наприклад, особливий податок, рівний Т на одиницю продукції на мал. 1, збільшить витрати фірми і змістить її криву пропозиції з Пр до Пр1. Як наслідок, рівноважна величина продукту Обр зменшиться настільки, що зрівняється з оптимальною величиною продукту Обо, і таким чином надмірне виділення ресурсів на цей продукт буде усунено.

Проте переливання може прийняти і форму вигоди. Виробництво або споживання певних товарів і послуг може також обумовити вигоди переливу, або вигоди, які створені зовнішніми факторами, що не вимагають компенсації третій стороні або суспільство в цілому. Наприклад, освіта приносить вигоду індивідуальним споживачам, оскільки освічені люди отримують вищі доходи, ніж неосвічені. Але освіта забезпечує великі вигоди і всьому суспільству. Так, економіка в цілому виграє від наявності універсальнішої і продуктивнішої робочої сили, з одного боку, і менших затрат на протидію злочинності, на нагляд за дотриманням законів і на благодійні програми — з іншого.

Розв'язати проблему непропорційного розподілу ресурсів, пов'язану з наявністю вигод переливу, можна за допомогою збільшення попиту. Цього можна досягти шляхом забезпечення купівельної спроможності споживачів, що може бути використана виключно для придбання конкретного товару або послуги, з якими пов'язане виникнення вигоди переливу.

Наприклад, у багатьох країнах практикується введення продовольчих талонів, призначених для поліпшення раціону харчування сімей з низькими доходами. Ці талони, які видаються урядом таким сім'ям, можуть бути використані лише для придбання харчових продуктів, Магазинам, які приймають продовольчі талони, їхній грошовий еквівалент компенсується державною установою.

Частково задум цієї програми зводиться до того, що поліпшення харчування допоможе дітям із бідних сімей краще вчитися у школі, а низькооплачуваним дорослим краще виконувати свою роботу. Програма ставить своїм завданням допомогти бідним людям стати продуктивнішими учасниками виробничого процесу, що означає вигоду для всього суспільства.