РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ЕКОНОМІЦІ

У промислово розвинутих країнах використовуються різні способи контролю над монополіями. Щодо монополій тих галузей, де технологічні і економічні умови виключають можливість існування конкурентних ринків, уряд створює державну комісію для регулювання цін і встановлює стандарти для надання послуг. Транспорт, зв'язок, виробництво і постачання електроенергії та інші підприємства громадського користування до певної міри підлягають такому регулюванню. На рівні місцевих органів влади досить звичною є державна власність на підприємства електроенергетики і водопостачання.Оскільки на більшості ринків ефективне виробництво може бути забезпечене за високого рівня розвитку конкуренції, то уряди багатьох країн впроваджують антимонопольні закони з метою захисту і посилення конкуренції як ефективного регулятора підприємницької діяльності.

Навіть за умови забезпечення правової основи для ринкових інститутів і захисту конкуренції все ще існує необхідність у виконанні урядом ряду інших економічних функцій. Ринковій системі як такій властиві похибки і недоліки, що змушує уряд стимулювати і модифікувати її функціонування.

Одним із суттєвих недоліків функціонування чисто ринкової економіки є велика диференціація доходів окремих соціальних груп населення. Ринкова система приносить величезні доходи тим, чия праця високо оплачується завдяки природним здібностям і здобутій освіті та майстерності. Такі ж високі доходи отримують і ті, хто володіє великим капіталом і земельними угіддями, заробленими наполегливою працею або залишеними у спадок.

Інші ж члени суспільства мають менші здібності, отримали скромну освіту і кваліфікацію, не заощадили або не дістали у спадщину ніяких матеріальних засобів. Виходить, їхні доходи дуже скромні. До того ж, чимало людей похилого віку, осіб з фізичними та розумовими вадами, незаміжніх жінок і удовиць із дітьми на утриманні заробляють дуже мало або, як і безробітні, зовсім не мають доходів у рамках ринкової системи.

Ринкова система супроводжується значною нерівністю у розподілі грошових доходів, а отже, і в розподіл) національного продукту між окремими сім'ями та особами. Незважаючи на певний прогрес, злидні серед загального достатку залишаються гострою соціальною і політичною проблемою.

Одним із надзвичайно важливих завдань, що стоїть перед урядом, є зменшення нерівності доходів окремих груп населення. Це завдання знаходить відображення у багатьох політичних заходах і програмах. Зокрема, трансфертні платежі забезпечують допомогу бідним, інвалідам, безробітним тощо. Згідно з програмами соціального забезпечення фінансова допомога надасться ХЕОрим пенсіонерам і людям похилого віку. Ці програми здійснюють передачу доходів держави тим сім'ям і особам, які мають мізерний доход або зовсім його не мають.

Уряд міняє також розподіл доходів шляхом ринкового втручання, тобто за допомогою регулювання ринкових цін. Гарантовані ціни фермерам і законодавство про мінімальні ставки заробітної плати — наочні приклади того, як уряд фіксує ціни з метою підвищення доходів певних груп населення.

У багатьох країнах має місце прогресивне оподаткування, внаслідок чого податки на особисті доходи застосовуються для вилучення більшої частки доходів у багатих, ніж у бідних. Щоправда, податкова система має досить поміркований вплив на розподіл доходів.

Однак уряд бере участь не лише у перерозподілі доходів, але й у перерозподілі ресурсів. Необхідність такого перерозподілу зумовлена тим, що конкурентна ринкова система часто спонукає виготовляти продукцію, що не відповідає суспільним потребам. Не в змозі вона, приміром, виділяти які б то не було ресурси на виробництво деяких товарів і послуг, випуск яких економічно виправданий.

Незважаючи на те, що загалом конкурентна ринкова система забезпечує ефективний розподіл ресурсів, вона має і певні вади. Річ у тім, що висновок про ефективний розподіл грунтується на припущенні, нібито всі вигоди і витрати, пов'язані з виробництвом і споживанням кожного продукту, знаходять повне відображення у графіках ринкового попиту і пропозиції. Інакше кажучи, припускається, що не існує переливів, або побічних ефектів, пов'язаних з виробництвом або споживанням будь-якого товару чи послуги.

Перелив виникає, коли деякі вигоди або витрати, пов'язані з виробництвом чи споживанням товару, переміщуються до тих, хто не є безпосередніми покупцями або продавцями. Переливи називаються також побічними ефектами, оскільки вони являють собою вигоди і витрати, що припадають на частку індивіда або групи. які не є учасниками ринкової операції.