Продуктивні сили та їх структура

1)техніко-економічні закони, що розкривають сутність технологічного способу виробництва, відображають відношення людини і природи, людини і техніки, а також відношення між різними елементами техніки та засобами виробництва. Цей тип законів, у свою чергу, поділяється на закони, властиві розвиткові продуктивних сил, і закони, вастиві техніко-економічним відносинам;

2)соціально-економічні закони, властиві розвиткові виробничих відносин, або відносин економічної власності;

3)соціальні закони, які роз¬кривають сутність відносин між основними класами, соціаль¬ними верствами і прошарками в процесі суспільного вироб¬ництва, у різних сферах суспільного відтворення;

4)правові закони, що конкретизуються у різних правових актах і нор¬мах;

5)соціально-психологічні закони, які відображають біо¬логічну й соціальну сторони сутності людини, її поведінку в колективі, суспільстві, а також міжособові, міжгрупові та інші відносини у процесі праці, обміну., розподілу та споживання матеріальних і духовних благ. Отже, управлінські знання є комплексними, універсальними, мають теоретичний і приклад¬ний характер, раціональний та інтуїтивний тощо.

У західній науковій літературі, зокрема у працях амери¬канських учених Т.Пітерса і Р.Уотермена, комплексний підхід до управління організацією як певною соціальною системою розкривається на основі так званої концепції семи «с» (7-с), або семи характеристик організації: стратегії, структури, сис¬теми («жорстких характеристик»), складу кадрів, стилю ке¬рівництва, суми звичок («м'яких характеристик»), сумісних цінностей (інтегруючої характеристики). На їхню думку, об'єк¬том управління повинні стати людські аспекти організації, які виявляються у кадровому складі, стилі й звичках, цінностях організації. Більше того, саме ці аспекти і суспільні цінності, людський потенціал організацій висуваються нині на передній план і групують навколо себе всі інші шість характеристик організації. Комплексність управління ще більше зростає, якщо беруться до уваги не лише внутрішні характеристики органі¬зації, а й зовнішні фактори впливу на неї (конкуренти, дії уряду, прийняті закони тощо).

Наука має безпосереднє відношення до продуктивних сил. Науково-технічна революція – основне видібраження науки в економіці.Прогрес засобів праці, а отже, й техніки почався з часу виникнення первіснообщинного ладу, застосування переважно кам'яних знарядь, кістки та рогу, а перехід до мета¬левих знарядь праці, зокрема бронзових, відбувся за рабов¬ласницького способу виробництва, в якому мав місце пев¬ний розквіт науки, культури і мистецтва. Водночас техніч¬ний прогрес здійснювався відокремлено від наукового прогресу аж до кінця XVIII — початку XIX ст. І лише починаючи з цього періоду, тобто промислової революції, почалося швидке зближення наукового й технічного прогресу і як наслідок — поява цілісного науково-технічного прогресу (НТП), процесу перетворення науки на безпосе¬редню продуктивну силу, який тривав близько двох з по¬ловиною століть і завершився лише в середині 50-х років XX ст. — з часу розгортання науково-технічної революції. Якщо до промислової революції техніка розвивалася на основі поступового нагромадження емпіричних знань, то з цього часу вона стає результатом цілеспрямованого вив¬чення законів природи, матеріалізації наукових відкриттів.

Внаслідок промислової революції виникла крупна ма¬шинна індустрія, в якій, на відміну від мануфактури, що базувалася на ручній ремісничій техніці, з'являється робо¬ча машина, яка приводить у дію знаряддя праці (раніше вони знаходилися в руках людини), використовує 'їх одно¬часно набагато більше, ніж людина, і значно більшої по¬тужності. Це зумовлює появу нових суперечностей, новий тип взаємодії між особистими і речовими факторами ви¬робництва, а отже, нове джерело економічного прогресу.

Науково-технічна революція (НТР) як революційна форма НТП означає виникнення принципово нових за¬собів праці, нових предметів праці, джерел енергії, форм і методів організації виробництва, якісно нової основної продуктивної сили. Внаслідок цього революційних змін зазнає вся система продуктивних сил (в т.ч. процес взає¬модії елементів цієї системи), техніко-економічних відно¬син. Тому сутність НТР полягає у революції в технологіч¬ному способі виробництва, а отже, у взаємодії людини з природою (як змістові продуктивних сил), відносинах спеці¬алізації, кооперування тощо. Зокрема, домінуючою формою суспільного поділу праці з часу розгортання НТР став оди¬ничний поділ праці, в т.ч. його інтернаціоналізація, за якої десятки, навіть сотні підприємств у межах однієї або бага¬тьох країн виготовляють окремі деталі й навіть здійснюють окремі операції для одного кінцевого виробу. Основними рисами НТР є:

1)перетворення науки на безпосередню продуктивну силу;