Проблеми інтеграції України

Включення України у систему світового господарства на сучасному етапі має свої особливості, які зумовлені тим, що Україна стала незалежною державою, головними економіко-правовим документом України є закон “Про зовнішньоекономічну України”, який був прийнятий у квітні 1991 року. Він передбачає, що субєктами міжнародних економічних відносин можуть бути юридичні особи на території України. У Законі докладно розроблені принципи та види зовнішньоекономічної діяльності, права і обовязки субєктів міжнародних економічних відносин, механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю, питання використання товарно-гошових відносин при експортно – імпортних операціях. Стимулювання розвитку зовнішньоекономічних звязків України передбачено Указом Президента України (136). Цей акт наголощує, що всі господарські субєкти незалежної України мають право виходу на зовнішній ринок. Їм дозволяється проводити зовнішньо-торговельні операції у валюті.Серед інших законодавчих актів, які значно посилюють економічно – провові основи здійснення зовнішньогоподарської діяльності України та сприяють інтеграції національної економіки у світове господарство, - закони “Про захист іноземних інвестицій на Україні”, “Про загальні основи створення та функціонування спеціальних вільних економічних зон”, Декрети КМУ про нові митні права та ін.

У нашій державі реальні обєктивні матеріальні передумови, які сприяють розвитку зовнішньоекономічних звязків:

А) природні ресурси;

Б) виробничі потужності;

В) науково-технічний потенціал;

Г) трудові ресурси;

Д) географічне положення;

Є) транспортне забезпечення;

Ж) фінансові засоби.

Регіональні можливості експортного потенціалу України залежать від рівня розвитку окремих економічних районів. Так в експорті України на Донецько-Придніпровський економічний район припадає 2/3 поставок зарубіжним партнерам. На Південно- Західний – ¼ експорту України, на Південний – 8%. Певне місце посідає прикордонне співробітництво. Йдеться про економічне та науково-технічне звязки західних областей України з відповідними прикордонними районами Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії.

Незважаючи на значні потенціальні можливості включення України у систему світового господарства є певні обєктивні перешкоди. Це зниження темпів економічного розвитку нашої країни, що є наслідком загальної кризи, що охоплює суспільне виробництво на Україні, низьким рівнем якості продукції, недосконалістю системи управління зовнішньоекономічними відносинами, відсутністю кваліфікованих кадрів, спеціалістів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відсутністю досвіду ведення міжнародних економічних відносин.

Зараз зовнішньоекономічні звязки України характеризуються негативними рисами. По-перше, істотно скорочуються обсяг експорту України. По-друге, в експорті України переважали паливно-сировинні галузі, частка яких у 1992 році становила майже 90% експорту. По-третє, експорт сьогодні характеризується низькою питомою вагою машин та обладнання. По-четверте, незначна частка у експорті припадає на продукцію, що випускається згідно з договорами про спеціалізацію та кооперування виробництва. По-пяте, низька частина в експорті виробів сучасної техніки, технологія. По-шосте, різко зросла частка простого товарообміну, який не є надто прогресивною формою зовнішньої торгівлі.

Зараз розробляються заходи щодо стабілізації експортного потенціалу України, перепрофілювання структури експорту. Робиться наголос на збільшенні в ньому частки машин, устаткування, наукомістких видів продукції та технології, ліцензій, патентів. Такі зміни потребують спеціальних інвестицій у національний машинобудівний комплекс, включення до експортного виробництва підприємств військово-промислового комплексу, які підлягають конверсії.