Розвиток комерції в Україні (від Київської Русі до наших часів)

Мале підприємництво включає будь-яку комерційну діяльність, що здійснюється малими організаційно-правовими формами, де середня чисельність працівників не перевищує встановлених граничних рівнів [8, c. 97]:

- у промисловості та будівництві-100 осіб;

- на транспорті –100 осіб;

- у сільському господарстві-60 осіб;

- у науково-технічній сфері-50 осіб;

- у роздрібній торгівлі та побутовому обслуговуванні населення-50 осіб;

- в інших галузях і зайнятих іншими видами діяльності-50 осіб;

До суб’єктів малого підприємництва належать також фізичні особи, які займаються

Підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи.

На кінець 2000р. в Україні налічувалось близько 200 тис. малих підприємств (діючих близько половини з них або 2 підприємства на 1 тис. населення)Майже 1 млн. Підприємців без створення юридичної особи, 40 тис. фермерських господарств. Всього в малому підприємництві зайнято біля 2,7 млн. чол., що становить 9% працездатного населення країни, які виробляли 11% загального виробництва продукції.

Негативні тенденції соціально-економічного розвитку України останніх років є наслідком не стільки ринкових реформ, скільки відсутності виваженої стратегії їх проведення, непослідовності економічної політики. Сучасний стан економіки України характеризується суперечливими тенденціями, які породжені як об’єктивними причинами, так і помилками та прорахунками в державній економічній політиці. І головні втрати в економічній сфері України були обумовлені причинами переважно суб’єктивного характеру.

Необхідне кардинальне реформування вітчизняної економіки та підвищення її конкурентоспроможності з огляду на те, що Україна послідовно притримується курсу на формування відкритої економіки та інтеграцію у світові економічні структури.Основними перешкодами на цьому шляху є недосконалість форм та методів державного регулювання економічного розвитку, вади податкової системи, нестача інвестиційних ресурсів, слабка інноваційна активність, практична відсутність результатів адміністративних реформ та інституціональних змін, зокрема, те, що проведена приватизація не дала очікуваних результатів. Значну загрозу становлять зростаючі масштаби "тіньової" економіки, криміналізація економічних, майнових та фінансово-банківських зв’язків і грошового обігу.

Тінізація економіки тісно пов’язана з незаконним масовим вивезенням українського капіталу за кордон, що набуло неприпустимо широких масштабів у той час, як реальний сектор економіки відчуває гостру нестачу інвестицій.

Основним стратегічним вектором продовження економічних реформ слід визначити створення соціально орієнтованої ринкової економіки на базі відродження та прискореного розвитку перспективних секторів вітчизняного виробництва, моделювання його за оціночним критерієм приросту економічного ефекту, а головним завданням поточного періоду є надання більшої керованості процесам, що відбуваються в економіці і соціальній сфері України.

Серед основних заходів, спрямованих на вирішення існуючих проблем, можна визначити, насамперед створення національної доктрини економічного реформування в Україні, яка б висвітлювала стратегію державного регулювання економіки, співвідношення важелів управління на різних його рівнях в ринкових умовах із врахуванням тих змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі.

Важливою проблемою сучасної України є питання співвідношення політики і економіки. Зараз політика превалює над економікою, і економіка під тиском цієї системи, яка не сприяє нормальному функціонуванню в ринкових умовах, неминуче занепадає.