Товарне виробництво, його основні риси та еволюція
В. Регулюється в основному ринком, а також державними інституціями.
Ринок диференціюється на ри¬нок засобів виробництва і ри¬нок предметів споживання. Об'єктом купівлі-продажу ста¬ють: робоча сила, земля, ліс, паливно-енергетичні та сиро¬винні ресурси, цінні папери, ва¬люта, кредитні ресурси, інфор¬мація.
Просте товарне виробництво грунтується в основному на праці самого товаровиробника, якому і належить вироблений ним продукт. Таке виробництво є дрібним, у ньому відсутній глибокий поділ праці. Товаровиробник виконує всі операції при виготовленні готового про¬дукту і реалізує його з метою задоволення своїх потреб. Купівля-про-даж на такій стадії розвитку товарного виробництва здійснюється через вільне ціноутворення і стихійний розвиток.
Водночас у суспільствах, яким було притаманне просте товарне виробництво, і виробництво, і розподіл в основному здійснювалися за традиціями, що склалися, і за наказом господаря (пана).
За цих умов «робити гроші» вважалося непристойною справою, було гріхом. Багатство у такому суспільстві належало не тим, хто «робив гроші», а тим, хто мав привілеї, землю, тобто багатство було наслідком могутності. Так, Юлій Цезар став багатим лише тоді, коли став правителем Іспанії.
Капіталістичне товарне виробництво створює ринкову систе¬му, для якої характерно те, що люди можуть не тільки вільно обирати собі роботу, а і їх мають обрати. Праця, земля, природні ресурси, засо¬би виробництва стають товаром. Таке виробництво перетворюється на високомеханізоване із застосуванням комплексів машин, масове. Головними тут є галузі матеріального виробництва, що постійно роз¬виваються. Етапи розвитку капіталістичного товарного виробництва такі: а) 1770-1840 pp.: текстильна промисловість, текстильне машино¬будування, обробка заліза, будівництво магістральних каналів, водя¬ний двигун; б) 1840-1890 pp.: паровий двигун, будівництво залізниць, машино- і пароплавобудування, верстато¬індустріальна промисле» вість, чорна металургія; в) 1890-1930-1940 pp.: електричне, електро¬технічне та важке машинобудування, лінії електропередач, корабле¬будування, основна хімія, синтетичні фарби; г) 1930-1940-1980 pp.: автомобільна, літако- і тракторобудівна промисловість, моторизова¬на зброя, виробництво товарів тривалого користування, синтетич¬них матеріалів, нафтохімічна промисловість.
3.Сучасні форми товарного виробництва.
Сучасне товарне виробництво виникає на рубежі 60—70-х років XX ст. у розвинених країнах (США, Канаді, західно¬європейських країнах, Японії) у зв'язку з пере¬ходом їх до постіндуст-ріальної цивілізації. Розвивається під впли¬вом сучасної науково-технічної революції, де визначальним стає не¬матеріальне (особливо духовне)виробництво. Грунтується на: різноманітних формах власності (індивіду¬альній, колективній, державній, змішаних); в основному інтелекту¬альній праці, носії якої виступають водночас і як власники. Регулюється, по-перше, законами ринко¬вої економіки і, по-дру¬ге, — державою; по-третє, — іншими інсти¬туціями.
Ринкова система активізує всі чинники виробництва, стимулює використання у виробництві заощаджень усіх громадян, суб'єктів господарювання. Значну роль у мобілізації останніх відіграють бан¬ки, інші фінансові установи, які платять за засоби, що беруться у кредит, відсотки, винагороду. Отже, «робити гроші» стає головною справою будь-якого суб'єкта господарювання.Ідеї визначного англійського економіста Адама Сміта про невтру¬чання держави у товарне виробництво, що були домінуючими в епоху мануфактурної стадії розвитку, порушуються з 1833 р. в США. За¬проваджується спеціальний Акт, який встановлює систему інспек¬тування з метою не допустити зловживань при використовуванні дитячої та жіночої праці. Згодом запроваджуються антимонопольні закони, системи соціального страхування, екологічні законодавства, різні обмежувальні нормативи для ринкових операцій тощо. Все це свідчить про те, що ринкове саморегулювання доповнюється дер¬жавним.
Сучасне товарне виробництво тільки-но виростає з поперед¬нього і тому має багато спільного з ним (великомасштабність, ма¬совість, розвиненість матеріальної сфери) і специфічні риси, що тільки починають формуватися. Це знаходить вияв у пріоритетних напрямах розвитку. Домінуючими стають електронна промисловість, обчислювальна техніка, програмне забезпечення, засоби телекому¬нікації, оптичні волокна, нові керамічні матеріали, банки даних, інформаційні послуги. Все більшого значення набувають галузі не¬матеріального виробництва і особливо духовної сфери, що спрямо¬вані на розвиток людини, задоволення її інтелектуальних потреб.