Товарне виробництво, його основні риси та еволюція

Питання:

1.Умови виникнення товарного виробництва.

2.Порівняльна характеристика простого та капіталістичного товарного виробництва.

3.Сучасні форми товарного виробництва.

Вступ

Сучасне суспільство просто немислиме без товарного виробництва, пройшли часи, коли людина виробляла ті чи інші продукти праці виключно для власних потреб, прийшов час торгівлі та обміну продуктами праці, які людина почала виробляти в надлишку.

Товарне виробництво проходило і продовжує проходити різні форми та види. В даній контрольній роботі ставлю перед собою мету дослідити в першу чергу такі питання як передумови виникнення товарного виробництва, дослідити чим відрізняється просте від капіталістичного товарні виробництва, виділити та охарактеризувати сучасні форми товарного виробництва.

1. Умови виникнення товарного виробництва

Товарне господарство — це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господа¬рюючими суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, що визначаються ринком

При товарному виробництві організація економіки повністю за¬лежить від ринку, який вирішує, що виробляти, як виробляти і для кого виробляти. Це означає, що товарне виробництво є ринковим ви¬робництвом.

Товарні відносини формуються на основі об'єктивних процесів розвитку виробництва, його матеріально-речових і особистих чинників.

Умовами виникнення товарного виробництва є такі:

суспільний поділ праці та спеціалізація виробництва, які при¬зводять до спеціалізації виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. Це робить можли¬вим і необхідним обмін між виробниками, що спеціалізуються на певному виробництві;

обмеженість сукупних виробничих ресурсів і матеріальних благ, що споживаються (їхня відносна рідкість). Поль Самуельсон у своїй «Економіці» (Львів, 1993) пише: «Питання: що, як і для кого виробляти — не становили б проблеми, якби ресурси не були обмежені. Якби можна було виробляти будь-який товар у необме¬женій кількості, аби людські потреби були повністю задоволені, не мав би великого значення той факт, що один товар вироблений у надто великій кількості. Тоді не мало б значення і нераціональне поєд¬нання праці й матеріалів. Оскільки кожен міг би мати всі блага у необхідній кількості, не мало б значення і те, як розподіляються то¬вари і доходи між різними індивідумами і сім'ями.

Тоді не було б відносно рідкісних економічних благ і не було б потреби у вивченні економічної теорії, чи у тому, щоб «економити». Всі товари були б безплатними, як повітря»;

економічна відокремленість виробників, яка виявляється у власності останніх на продукти праці, що стають товарами. Об¬міняти можна лише те, що є власністю. Кожний товаровиробник, всту¬паючи у відносини обміну, переслідує свої інтереси — не тільки одер¬жати нову споживну вартість, а й щоб втілена у ній праця була не меншою, ніж його продукт. Саме це є стимулом для підвищення про¬дуктивності праці кожного товаровиробника. Адже останні с носія¬ми різної праці — складної й простої, фізичної й розумової, одні виробники працюють у сприятливих, а інші — у шкідливих умовах. Через ці обставини продукти праці людей мають різну цінність — високу і низьку залежно від того, результатом якої праці вони є або наскільки вони є рідкісними. Для того щоб поставити своє благопо¬луччя в безпосередню залежність від результатів праці, виробники і намагаються відокремитись у веденні свого господарства. Все це і створює фундамент для товарної форми організації виробництва.