ПРИРОДА ЦІНИ. ЧИННИКИ, ЯКІ ФОРМУЮТЬ ЦІНУ

Ринкова економіка не може повністю уникнути монопольних цін. Це, як правило, ціни, що встановлюються монополістами на рівні, вищому, ніж ціни виробництва. Монополії встановлюють, як прави¬ло, більш високі ціни збуту своїх товарів і більш низькі ціни на прид¬бання товарів у інших фірм.

На противагу конкурентним цінам монопольні ціни встановлю¬ються в умовах відсутності вільної конкуренції. Монополістові вже не доводиться боротися за своє місце на ринку. Він сам має змогу визначати кількість товару і його ціну. А оскільки конкуренції не¬має, то немає й необхідності модернізувати виробництво та впрова¬джувати нові технології.

Держава з ринковою економікою прагне обмежити існування монопольних цін, розробляє для цього, як уже зазначалось, анти-монопольне законодавство. Проте усунути повністю монополію в усіх галузях господарства неможливо. В більшості випадків монопо¬лія зберігається за державою. Це підприємства зв'язку, які прива¬тизувати недоцільно, тому що це загрожує хаосом в такій важливій галузі. У державній власності залишаються, як правило, видобуток цінних металів, виробництво алкогольних напоїв, оборонна про¬мисловість.

Деякі ціни через ряд причин регулюються державою, тому їх на¬зивають регульованими.

ЦІНИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕРИТОРІЇ ЇХНЬОЇ ДІЇДія кожної ціни поширюється на певну територію. В межах однієї країни (це стосується, як правило, великих за територією країн) існують поясні ціни. По суті, йдеться про диференціацію цін за пояса¬ми, кожний з яких включає певний регіон, що складається з адмініст¬ративних одиниць (наприклад областей). Він характеризується спіль¬ними природно-економічними умовами виробництва, реалізацією і споживанням певних видів продукції. В Україні, наприклад, найнижчі ціни на картоплю на півночі, на баштанні культури — на півдні.

Поясна ціна обумовлена істотними відмінностями у видатках на виробництво продукції, а також на її транспортування до місця спо¬живання.

Кожна країна залежно від структури виробництва, національної вартості на продукцію має свої і національні ціни.

Наприклад, в Італії, де вирощуються цитрусові культури, ціни на них значно нижчі, ніж в Україні, де апельсини, мандарини, лимони — це імпортна продукція, яка обмежена кількістю ввезення і видатка¬ми на транспортування.

Особливе місце серед цін, що встановлюються залежно від тери¬торії, належить світовій ціні. Це експортна ціна світових постачаль¬ників товару та імпортна ціна в країнах його ввезення. Для того щоб зовнішньоторговельна ціна була світовою, вона має відповідати та¬ким основним вимогам:

бути ціною, за якою здійснюються великі комерційні угоди, що передбачають не пов'язані між собою експортні або імпортні операції;

платежі за такими комерційними операціями, як правило, мають здійснюватися у вільно конвертованій валюті;

бути ціною не випадкових, а регулярних експортних або імпорт¬них комерційних угод, що укладаються у важливих центрах міжна¬родної торгівлі, де постійно здійснюються значні за обсягом зовніш¬ньоторговельні операції за цим товаром;

угоди мають укладатися без будь-яких обмежень адміністратив¬ного або фінансового характеру.

Рівень світової ціни на товар, як правило, залежить від групи країн, які експортують більшу частину цього товару на світовий ринок. Наприклад, світові ціни на нафту залежать від організації країн — експортерів нафти, до якої входять основні країни, що добувають нафту (вона має назву ОПЕК), ціни на автомобілі — від США, Японії та Німеччини.

Ціни міжнародної торгівлі не можна ототожнювати з цінами фак¬тичних угод, тобто з конкретними контрактними цінами, інформація про які в більшості випадків має конфіденційний характер. Відхи¬лення контрактних цін від світових можуть бути значними. Вони за¬лежать від відмінностей характеристик і умов поставок товару, ціна якого вважається світовою.