Фізіократи

3. Відомо, що неоінституальний аналіз економічної сфери ("техносфери") тісно пов’язаний з висновками А. Тоффлера про кардинальні зміни у "соціосфері", у "владній структурі" і в "іносфері". Розкрийте їх. Які з основних тенденцій розвитку інформаційного суспільства на початку ХІХ ст. на вашу думку. можуть виявитися в Україні у найближчий період? Обґрунтуйте відповідь.Інтерес до досліджень, присвяченим майбутньому (різними авторами іменованим по-різному: футуристика, футурологія, всесвітні прогностичні дослідження, дослідження майбутнього), постійно росте. Значною мірою він викликаний працями Алвіна Тоффлера. Тоффлер у 1966 р. прочитав один з перших курсів, присвячених цій проблематиці, і його книги «Шок майбутнього», «Навчання на завтра» надихнули інших викладачів від початкової до вищої школи на включення в навчальний процес курсів, присвячених майбутньому [8, c. 54].

З погляду Тоффлера і ряду його послідовників підставою включення досліджень майбутнього в шкільну програму є швидкість соціальних і технологічних змін. Підготовка учнів до них і до керування ними вимагає не тільки одержання інформації, але і створення звички передбачати зміни.

Загальні тенденції в дослідженні майбутнього. Незважаючи на безліч різних цілей і акцентів, існує принаймні дві тенденції, що можуть бути виявлені у всіх програмах вивчення майбутнього: розуміння альтернативності майбутнього і важливості прогнозу. Аналіз доводів на користь цих положень включає наступні позиції:

1. Реально наступаюче майбутнє визначається частково історією і фізичною реальністю, частково — випадком і частково — людським вибором. Співвідношення цих факторів варіюється в залежності від того, наскільки віддалений прогноз робиться і яка природа зроблених виборів.

2. У кожен даний момент, таким чином, існує набір альтернативних майбутніх, кожне з який може здійснитися. Історія і фізична реальність визначають цей набір. Випадок і людський вибір визначають, яке з цих можливих майбутніх реалізується.

Зі сказаного випливає, що для футуролога «майбутнє» є зоною можливого, а не «тим, що буде». Точно так само, «знання майбутнього» розглядається як знання про потенційно можливі його варіанти, а не про одному визначеному і неминучому.

Сучасна науково-технічна революція знаходиться в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із сучасною соціалістичною революцією. Якщо соціалістична революція до науково-технічної революції була лише можливістю, то з її зародженням, початком соціалістична революція стає суспільно-історичною необхідністю, вона є необхідним наслідком науково-технічної революції.

Основні положення праць Тоффлера [9, c. 498]:

1. Масове виробництво, широке застосування і повсюдне поширення нових механічних засобів - автоматів. Виникнення нового, більш високого укладу техніки, що охоплює прості технічні засоби, ручні механізми, тяглові механізми (які мають тенденцію незабаром зникнути зовсім), машини й автоматичні засоби.

2. Переміщення від людини до технічних засобів, поряд з функціями безпосереднього впливу на предмет праці, оперування робітником інструментом, рухової і передачі рухової енергії, - функції керування технічними засобами і технологічними процесами, що упредметнюється в новій ланці нових механічних засобів - керуючому механізмі (керуючій машині).

3. Соціосфера. Перетворення (у майбутньому) наукового виробництва у ведучу галузь суспільного виробництва, а промисловості - у другорядну (другу, поряд із сільським господарством, за значенням). Виробництво (у майбутньому) у науковому виробництві більшої частини сукупного суспільного продукту праці. Зосередження більшості, спочатку відносного, а потім і абсолютного, працездатного населення країн, при завершенні в них науково-технічної революції, у сфері науки. Перетворення більшості населення в наукових працівників.

4. Владна структура. Посилення ролі держави в управлінні науково-технічним процесом.

5. Іоносфера. Широке застосування механічних засобів - автоматичних, машинних і ручних у науковому виробництві, його механізація. Витиснення механічними засобами з наукового виробництва і деяких інших ланок сфери розумової праці простих технічних засобів. Заняття автоматичними засобами пануючого положення в науковому виробництві. Перетворення наукового виробництва в механізовану (на основі автоматичних ЕОМ) галузь суспільного виробництва.