Особливості макроекономічної ситуації в Україні 1998-2000 рр.

Макроекономічний аналіз стає основою державної політики, розробки програм, виборчої (′′крапкових′′) методів впливу. Але макроекономічні знання аж ніяк не є далекими від підприємництва. Адже такі формули, як зворотна залежність між інфляцією і безробіттям в масштабі суспільства, або між банківським процентом і темпами зростання валового продукту, між зростанням інфляції і пониженням обмінного курсу вітчизняної валюти необхідно знати, хоч би для того, щоб передбачувати зміни кон'юнктури і вірогідні контрдії уряду, напрям державного регу-лювання економіки.

Об'єкти державного регулювання економіки - це сфери, галузі, регіони, а також ситуації, явища і умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути трудносщі, проблеми, що не вирішуються автоматично або що вирішуться у віддаленому майбутньому, в той час як зняття цих проблем настійно необхідно для нормального функціонування економіки і підтримки соціальної стабільності.

Основні об'єкти державного регулювання економіки - це:

•економічний цикл;

•секторальная, галузева і регіональна структура господарства;

•умови накопичення капіталу;

•зайнятість;

•грошовий обіг;

•платіжний баланс;

•ціни

•НДДКР (науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, що мають на меті розробку і реалізацію наукових ідей);

•умови конкуренції;

•соціальні відносини, включаючи відносини між роботодавцями і працю-ючими по найму, а також соціальне забезпечення;

•підготовка і перепідготовка кадрів;

•навколишнє середовище;

•зовнішньоекономічні зв'язки.

Очевидно, об'єкти, що перераховуються можуть носити абсолютно різний характер, вони охоплюють макроекономічні процеси - господарський цикл, накопичення капіталу в масштабах країни, окремі галузі, територіальні комплекси і навіть відносини між суб'єктами - умови конкуренції, відносин між профспілками і об'єднаннями підприємців, між державними регулюючими органами.

Розглянемо найважливіші з них.Суть державної антициклічної політики, або регулювання господарської кон'юнктури, полягає в тому, щоб під час криз і депресій стимулювати попит на товари і послуги, капіталовкладення і зайнятість. Для цього приватному капіталу надаються додаткові фінансові пільги, збільшуються державні витрати і інвестиції. У умовах тривалого і бурхливого підйому в економіці країни можуть виникнути небезпечні явища - розсмоктування товарних запасів, зростання імпорту і погіршення платіжного балансу, перевищення попиту на робочу силу над пропозицією і звідси необгрунтоване зростання заробітної плати і цін. У такій ситуації, задача державного регулювання економіки - притормозить зростання попиту, капіталовкладень і виробництва, щоб по можливості скоротити перевиробництво товарів і перенакоп-ління капіталів і, таким чином, зменшити глибину і тривалість можливого спаду виробництва, інвестицій і зайнятості в майбутньому.