Особливості макроекономічної ситуації в Україні 1998-2000 рр.

2.3. Інвестиційна політика

Наша країна не хоче інвестицій.І робимо все, що б їх не було, інакше ми б вже дав-но були на іншій траєкторії економічного зростання.

Багато хто кажуть, що у країни немає грошей для нормального протікання процесу інвестування.Ні, гроші є.Тільки поза банківського обігу знаходиться майже 9 млрд. грн. Більше за 10 млрд. доларів наличных на руках у населення, а це дуже чималий інвестиційний ресурс, але поки він лежить мертвим капіталом.

У період стабільності обмінного курсу національної валюти спостерігалася велика притока іноземної твердої валюти.Так, в 1997 році при загальному обсязі експорту товарів 14,1 млрд. доларів США було продано 32,4 млрд(в 1999 році відповідні показ-ники становили 11,5 і 9,5 млрд.)Тоді в економіку вони не пішли.[3.,c.8]

Зараз на Україні не створено нормальних передумов для інвестування в економіку.

Деякі роблять акцент на тільки великих інвестиціях і заадют питання: чи варто взагалі говорити про якісь інвестиції на суму біля 2 тис. грн? Це адже крапля в морі, не здатна вплинути істотний чином на положення справ.Категорично затверджувати про це абсолютно не правильно, це є абсолютною помилкою. Наприклад, в Польщі заре-єстровано 2,5 млн. підприємств на 36 млн. населення, тобто в середньому одне на 14 чоловік. І цьому з урахуванням інвалідів, дітей, пенсіонерів. Соромно порівнювати ці показники з Україною.

Не треба затратити великих зусиль, щоб зрозуміти, що більшість підприємств - це дрібні інвестори.Але 2,5 млн. громадян, які можуть вкласти приблизно по 2000 гривень -це вже 5 млрд. інвестицій.Як говориться, крапля в морі перетворюється в могутній потік.

Масові дрібні інвестори формують головне для економічного зростання - внутріш-ній платіжний попит.

Також невирішеною залишається проблема структурного оновлення української економіки.Раніше багато говорилося про необхідність глибоких структурних перет-ворень промисловості України. Питома вага машинобудування становила 30,7% в 1991 році., а в 1999 році -13,8%, питома вага легкої промисловості скоротилася в 8 раз. Формуча за роки реформ модель економічної політики не тільки не мала в своєму арсеналі відповідних інструментів регулювання, але і заперечувало необхідність так-их.Всі питання структурних перетворень повинні були вирішуватися мимовільно - на основі ринкової кон′юктури.Відповідно виникає питання: чи повинне це так залишати-ся? . Відповідь: одночасно з підвищенням питомої ваги базових галузей неухильно збільшилася енергоємність одиниці ВВП. Економіка, в структурі промисловість якої майже 60 % складає базові галузі безперспективна з точки зору темпів свого розвитку.Потенціал їх зростання в зв'язку з низькою оборотністю капіталу надто обмежений.

Економічна криза,в якій перебуває Україна , посилення фіскальної функції подат-ків,штучна стабілізація гривні,призводить до зменшення фінансових ресурсів підпри-ємств і зниження палатоспроможності населення.У свою чергу це не тільки не допо-магає розвитку власного виробництва, навпаки –ще більше руйнує його.

Без реальних інвестицій у новітні технології наші вітчизняні підприємства не зможуть вийти з економічної скрути.Пошук інвестиційних джерел за кордоном покищо не дає бажаного результату. Непевненність у стабільності політики держави,висока корумпованність усіх рівнів влади,та інші чинники стоять на заваді припливу реальних коштів в Україну.Але якщо сподіватися тільки на іноземні інвестиції,то проблеми оновлення виробничого апарату і виходу з кризи ніколи не буде розвязано Відомо,що інвести-ційні потреби України оцінюються в 50 мільярдів доларів.Необхідно шукати і внут-ришні джерела.Ця проблема може бути розвязана внедрінняи нової форми фінансових відносин – лізингу. Справді,основні фонди на наших підприємствах спрацьовані,на них практично неможливо виготовляти якісну і конкурентоздатну продукцію.Так, по групі великих машинобудівних підприємств спрацювання основних фондів становить 40-55%,а по найваж-ливішій для виробництва третій групі –робочі й силові машини та обладнання –ще більше:64-87%.Ці підприємства збиткові та малорентабельні і через це вони неможуть оновити основні виробничі фонди.

Спрацювання основних засобів обумовлено острою нехваткою засобів і мізерно малими розмірами отриманих підприємствами прибутків.Аналіз показує,що останній етап сучасного оновлення основних засобів підприємств міського господарства був здійснений 10 років тому.В результаті на початок 1997 року знос його основних засобів складає около 80%.