Суть, закономірності та етапи розвитку світового господарства

— інтернаціоналізацією сфери послуг, тісним перепле¬тінням продажу послуг з виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, обміном інформацією;

— загостренням конкуренції на міжнародних ринках, глобалізацією її змісту, зростанням значення інтернаціо¬нальних конкурентних переваг.

Інтернаціоналізація економіки — формування, розви¬ток та поглиблення економічних взаємозв'язків між краї¬нами завдяки відкритості національних економік.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) — внутрішня організація світового господарства, законів його розвитку та функціонування, притаманних як світовому господарству загалом, так і окремим формам міжнародних економічних відносин.

До умов розвитку міжнародних економічних відносин належать:

1)більша віддаленість (порівняно з національною економікою) суб’єктів МЕВ, тобто покупців і продавців — учасників міжнародного поділу праці, а отже, значно більші транспортні витрати;

2) зростаюча залежність від природних, географічних, демографічних, національних, правових, політичних, релігійних, етнічних та інших факторів;

3) використання у сфері МЕВ різних національних валют, що зумовлює появу валютного ризику, ускладнює розрахунки при зовнішньоекономічній діяльності. Це, в свою чергу, передбачає наявність валютного ринку, валютного регулювання;

4)значно більший економічний потенціал суб’єктів МЕВ (ТНК, держав, міжнародних фінансово-кредитних організацій та ін.) порівняно з суб’єктами національних економічних відносин (серед них кількісно переважають дрібні та середні підприємства й підприємці, які їх очолюють);

5)зростання ролі і складності проведення маркетингових досліджень, оскільки для успішного просування товару на зовнішній ринок необхідно знати природно-кліматичні, екологічні, економічні, правові, соціальні, політичні, культурні, психологічні, релігійні, морально-етичні умови в іншій країні, позиції конкурентів;

6) збільшення валютного, соціального, політичного, транспортного, інформаційного ризиків. Найбільшою мірою це стосується створення спільних підприємств, міжнародної виробничої спеціалізації, кооперування, проведення спільних науково-технічних, проектно-конструкторських розробок та ін;

7) раціональне поєднання державного та наддержавного регулювання, транснаціональної планомірності та ринкових важелів при формуванні господарського механізму в межах світового господарства.

До основних факторів розвитку МЕВ належать:

— неоднорідність природних, географічних, демографічних, економіч¬них умов, різна забезпеченість матеріальними, трудовими, фінансовими та іншими ресурсами;

— поглиблення міжнародного суспільного поділу праці в загальній, особ¬ливій та одиничній формах, зокрема міжнародної спеціалізації, значне роз¬ширення номенклатури продукції;

— підвищення ефективності національного виробництва, зумовлене впли¬вом зовнішньоекономічної діяльності (зокрема, міжнародною торгівлею);

— необхідність хоча б часткового подолання зростаючого розриву між високорозвинутими і слаборозвинутими країнами при формуванні цілісного світового господарства;