Економічна необхідність та сутність страхового ринку

Таким чином, основні напрями розвитку і ефективного функціонування національного страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням його організаційної структури.

ВИСНОВКИ

1. Досвід функціонування національного страхового ринку показав, що зростання кількості страхових компаній не означає якісних змін у страховій сфері. І перш за все в наявності конкуренції страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкової кон’юнктури і конкурентного середовища та можливості в забезпеченні фінансової стійкості як самих компаній, так і їх страхових операцій. В результаті цього кількість страхових компаній на початок 1998 р. зменшилася до 233 порти приблизно 800 різних страхових організацій, які функціонували в початковий період становлення національного страхового ринку. При цьому були і інші об’єктивні і суб’єктивні причини і перш за все загальна економічна і фінансова криза та пов’язані з цим проблеми збитковості галузей народного господарства, невиплатами заробітної плати і зубожіння населення та втрати довіри населення до здійснюваних економічних і ринкових перетворень, в тому числі і розвитку страхування як однієї з дієвих форм соціального захисту населення.

2. Економічні інтереси страховиків та страхувальників найбільш повно реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну, багатофакторну, динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин, що виникають між суб’єктами ринку з приводу забезпечення потреби у страховому захисті.

3. Основні напрями розвитку і функціонування страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням організаційної структури ринку. В цілому національний страховий ринок представлений досить широким аспектом страхових компаній і товариств за статусом і організаційними формами, що є позитивним моментом в формуванні інфраструктури можливої їх участі в основних видах страхової діяльності на національному страховому ринку. Найбільшого розповсюдження набули закриті страхові акціонерні товариства — страхові компанії (59,2%), страхові акціонерні товариства — страхові компанії (17,6%) і відкриті акціонерні товариства — страхові компанії (9,9%), тобто ці три типи страхових організацій є домінуючими (86,7%) на страховому ринку, в тому числі в страхуванні майна. Практично страховий ринок структурований також за видами діяльності і чітко визначилися ринкові ніші за цією ознакою, тобто по суті виділилися страхові ринки по окремих видах страхових послуг.

4. В умовах ринкової економіки добровільне страхування є пріоритетним.

5. Для забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності страхових організацій доцільно розмір страхового фонду встановити в межах 0,5-1,0 млн. ЕКЮ з поступовим досягненням цього показника протягом кількох років. Це дозволить створити фінансово стійкі страхові компанії і обумовить стабільне функціонування національного страхового ринку.6. Розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в страховій діяльності залишається одним з першочергових завдань, яке організаційно повинно вирішуватися в кожній страховій компанії. Це один з методів комерційної діяльності страхових компаній і вивчення ринку страхових послуг при будь-яких економічних і ринкових ситуаціях та важливий захід збутової діяльності, спрямований на ефективне просування страхових послуг від страховика до споживачів. В крупних страхових компаніях таких, як НАСК «Оранта» питання маркетингу, ризик-менеджменту і ділової стратегії займаються Департаменти економічного аналізу та маркетингу, до складу якого входить Управління економічного аналізу і зведеного планування, маркетингу та ділової стратегії, а в регіональних структурах (обласних дирекціях) — відділи зведеного планування та економічного аналізу. Створення відповідних маркетингових структур вирішується самостійно кожною страховою компанією.

7. Важливим напрямом залишається впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах добре знають сильні і слабкі сторони клієнтів, мають певний досвід ринкових перетворень, вимушені постійно оцінювати ризик і прогнозувати страхові події, розробляти рекомендації по підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників та по виконанню страхових зобов’язань по заключенних договорах. Це, зокрема, досвід США, Англії, Франції, Ізраїлю, Канади, Японії, та інших країн. З досвіду розвинутих країн для наших умов має інтерес система організації страхування та національна система координації функціонування страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії розвитку страхування та у його здійсненні, а також досвід функціонування кооперативних страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного страхування (ТВС), які успішно конкурують на страхових ринках з традиційними страховими компаніями.