товарное виробництво

В кожному товарі втілюється праця, витрачена на його виробництво. Праця, втілена в товарі, має подвійний характер. З одного боку, це конкретна праця, тобто праця якогось певного виробника того чи іншого фаху. З другого боку, це абстрактна праця, тобто певна частка сукупної праці всіх членів суспільства. Конкретна праця створює таку властивість товару, як споживна вартість, абстрактна праця створює іншу властивість – вартість.

Вартість, на відміну від споживної вартості, не лежить на по¬верхні явищ, тому з'ясування її природи як другої властивості това¬ру є більш складним. Як вже зазначалось, формою її прояву є пропорція, в якій одні споживні вар¬тості обмінюються на інші. Це співвідношення постійно змінюєть¬ся залежно від місця й часу, що створює враження випадковості, відсутності внутрішньої стійкої основи мінової вартості. Насправді ж, як би не відрізнялись мінові вартості одного й того самого това¬ру, вони завжди мають щось загальне. В найрізноманітніших товарах спільною є одна властивість: вони — продукти праці. Прирівню¬вання різнорідних товарів один до одного передбачає, очевидно, їх об'єктивну рівність ще до обміну. Внутрішнім змістом товару є вар¬тість як вкладена в товар праця — те спільне, що знаходить вира¬ження у міновому співвідношенні товарів. Саме вартість робить їх порівнянними. Як споживні вартості товари якісно розрізняються, як вартості — мають спільну міру. Вартість виражає відносини між товаровиробниками з приводу порівняння витрат їх праці на виробництво благ і послуг, якими вони обмінюються. Кількісні характеристики праці, витраченої на виготовлення то¬вару, втілюються у величині вартості товару. Розрізняють індивідуальну і суспільна необхідну працю й відпо¬відно індивідуальну і суспільну вартість товару. Товаровиробники діють у різних індивідуальних і природно-клі-матичних умовах. Тому на виробництво товарів одного й того са¬мого виду, однакової маси і однакової якості витрачається різна кількість праці, що знаходить своє втілення в витратах робочого часу. Згідно з цим у товарах втілюється різна індивідуальна вар¬тість. Робочий час, витрачений на виробництво товару окремим виробником (підприємством), називається індивідуальним робочим часом, а вартість, створена ним, — індивідуальною вартістю. Проте на ринку товари однакової споживної вартості оцінюють¬ся покупцями (споживачами) однією мірою, яка не збігається з інди¬відуальним робочим часом. Це означає, що ринок у процесі обміну враховує лише суспільну вартість. Величина її визначається не інди¬відуальними витратами праці, а суспільне необхідним робочим ча¬сом, тобто тим робочим часом, який визначається наявними сус¬пільне нормальними умовами виробництва при середньому в кон¬кретному періоді і в даному суспільстві рівні уміння й інтен-сивності праці товаровиробників. Суспільне нормальні умови виробництва — це типові, пануючі в конкретному суспільстві в певний час.Отже, величина вартості товару значною мірою визначається сус¬пільне необхідними витратами праці й вимірюється суспільне необ¬хідним робочим часом. Величина останнього, як правило, збігається з індивідуальними витратами праці тих товаровиробників, які достав¬ляють на ринок переважну більшість товарів одного виду, і встанов¬люється стихійно в процесі конкурентної боротьби. Такі товарови¬робники знаходяться в кращому становищі, ніж їх конкуренти, ос-кільки останні зазнають втрат на суму реалізованої продукції, пом¬ножену на різницю суспільної та індивідуальної вартості продукції. Суспільне необхідний робочий час і зумовлена ним величина суспільної вартості не залишаються незмінними і залежать від про¬дуктивної сили праці та її інтенсивності. Продуктивна сила праці визначається, в свою чергу, рівнем розвитку науки, природними здібностями, досвідом, культурою і кваліфікацією робітника, а та¬кож суспільною комбінацією виробничого процесу та природними умовами, в яких він відбувається. Величина вартості товару зміню¬ється прямо пропорційно кількості і обернена пропорційно про¬дуктивній силі праці. Під час інтенсивнішої праці одиниця часу виражає більшу масу праці. Це свідчить про те, що сам по собі робочий час не може дати повне уявлення про фактичні витрати праці. Тому при різній інтен¬сивності праці він не може бути безумовним мірилом вартості. Суспільне необхідні витрати праці вимірюються робочим часом лише при її середній інтенсивності. Базовою величиною для вимірювання вартості товару є витрати простої праці (тобто без спеціальної кваліфікації), посильної кож¬ному здоровому члену суспільства на даному етапі розвитку. Складна праця — кваліфікована, вона вимагає попередньої підготовки виробника. За одиницю складної праці створюється більша вартість, ніж за одиницю простої. Складна праця зводиться до простої (ре¬дукція праці) через ринкові відносини. У цілому величина вартості товару значною мірою визначається суспільне необхідними витратами праці, а також його корисністю. У процесі праці людина створює споживну вартість і вартість товару. Це випливає з подвійної природи праці, яка створює товар. 3 одного боку, вона має корисний зміст і створює блага та послуги, що задовольняють ті чи інші потреби людей. Певна корисна праця є природною необхідністю існування людей незалежно від суспіль¬них умов. 3 другого боку, праця кожного товаровиробника є час¬тиною всієї суспільної праці як витрати людської робочої сили вза¬галі безвідносно до її конкретних форм.Розглянемо біль детальніше поняття кон¬кретна праця та абстрактна праця. Конкретній праці властиві мета, певний характер операцій, пред¬мет, засоби і, нарешті, результати. Вона витрачається в доцільній, корисній формі, що характеризує її з одного якісного боку. Кон¬кретна праця створює певну споживну вартість (хліб, вугілля, ме¬тал, будинки, обслуговування тощо). Розрізнення споживних варто¬стей зумовлюється тим, що вони є результатами якісно різних ви¬дів корисної праці (трудових зусиль хлібороба, шахтаря, металурга, будівельника, лікаря, вчителя та ін.). Саме специфічний характер конкретної праці кожного товаровиробника і породжує її відмін¬ність від праці іншого товаровиробника. Другий бік праці — праця взагалі як продуктивна витрата розу-мових здібностей, сили мускулів тощо безвідносно до її корисної доцільної форми. Вона характеризує працю насамперед кількісно, як джерело вартості в товарному виробництві. На всіх історичних етапах суспільного розвитку праця виступає, з одного боку, як корисна, доцільна, а з другого — як витрата фі¬зичних і розумових сил, як "праця взагалі". Однак лише за умов товарного виробництва ця подвійність набуває особливих історич¬них форм як праця конкретна і абстрактна. Якщо немає товарного виробництва, то немає й товару з його двома властивостями і від¬повідно немає абстрактної праці й породжуваної нею вартості. Абстрактна праця, яка значною мірою створює вартість, є специ¬фічною формою праці, що властива лише товарному господарству і відбиває відносини товаровиробників. Процеси конкретної праці — це сукупність економічних явищ, безпосередньо пов'язаних з функціонуванням конкретної праці; про¬цеси абстрактної праці — це всі безпосередньо пов'язані з нею явища. До перших належать: процес створення споживної вартості товару, в якому вирішальну роль відіграє корисна форма праці; споживної вартості товару як результат функціонування конкрет¬ної праці; перенесення старої вартості з засобів виробництва, здій¬снюване конкретною працею, на заново створюваний товар. До других — створення вартості товару як результат функціонування абстрактної праці; додаткового продукту незалежно від його кон¬кретних форм. В усіх цих випадках йдеться лише про нерозривно пов'язані між собою сторони економічних явищ товарного вироб¬ництва, оскільки процеси конкретної праці не існують окремо від відповідних процесів абстрактної праці, а останні перебувають в органічному зв'язку з першими. Крім того, конкретна праця, ство¬рюючи споживну вартість, впливає й на вартість товару. В свою чергу, абстрактна праця, значною мірою створюючи вартість, впли¬ває й на споживну вартість товару. Під впливом науково-технічного прогресу відбуваються важливі зміни як у конкретній, так і в абстрактній праці. В зв'язку з роз¬витком нових видів виробництва і технологій, використанням у них немеханічних форм руху матерії (наприклад, лазерної тощо) з'являється багато нових професій (видів конкретної праці), чимало старих — відмирає. Разом з тим суттєво підвищується рівень квалі¬фікації робочої сили. Стосовно абстрактної праці найважливіші змі¬ни полягають у значному збільшенні інтенсивності витрат, насам¬перед розумових, психічних, нервових сил трудівників, а також у зростанні складності виконуваної ними праці.