МЕХАНІЗМ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Постійне відновлення робочої сили, засобів виробництва, науки, інформації, форм і методів організації праці, використовуваних людьми сил природи означає відтворення продуктивних сил. Разом з ними відтворюється їх речова форма — відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, концентрації виробництва, обмін діяльністю між людьми, тобто техніко-економічні відноси¬ни. Удосконалення цих відносин прискорює процес відтворення ефективної взаємодії всієї системи продуктивних сил.
Разом з технологічним способом виробництва відтворюєть¬ся його суспільна форма — виробничі відносини, або відно¬сини власності, тобто весь суспільний спосіб виробництва. При еволюції останнього по висхідній виробничі відносини відтворюються на все більш широкій основі.
Коли суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами сягає фази конфлікту, гострого протиборства, процес відтворення продуктивних сил і техніко-економіч¬них відносин значно сповільнюється, у межах технологіч¬ного способу виробництва виникають і розвиваються еле¬менти більш розвинутого, нового суспільного способу ви¬робництва (його речового змісту), які вимагають заміни існуючих відносин власності.
При переході від одного суспільного способу виробництва до іншого відбувається революційне оновлення виробничих відносин. Разом з тим продуктивні сили і техніко-економічні відносини забезпе¬чують послідовність у розвитку суспільного виробництва як цілісного історичного процесу.
Якщо відбувається висхід¬ний розвиток технологічного способу виробництва і його суспільної форми, то у цьому випадку має місце економічне зростання. Коли ж розвиток суспільного способу вироб¬ництва здійснюється по низхідній лінії, то відбувається криза відтворювальних процесів, їх занепад.
Залежно від результатів процесу відтворення розрізняють просте і розширене відтворення.
При простому відтворенні у кожному наступному циклі відбувається відновлення виго¬товленого продукту у незмінних масштабах і з однаковою якістю при незмінному рівні розвитку продуктивних сил. Весь додатковий продукт при цьому йде лише на особисте споживання.
При розширеному відтворенні у кожному наступному циклі здійснюється кількісне й якісне зростання виготовленого продукту за умов більш високого рівня розвитку продуктивних сил. Джерелом такого прогресу останніх є використання частини додаткового продукту для збільшення кількості й якості засобів виробництва, вдоско¬налення робочої сили та інших елементів системи продук¬тивних сил.
Сукупний суспільний продукт з погляду речового змісту є масою різноманітних товарів, створених працею сукупного робітника у різних галузях виробни¬цтва. У кожній соціально-економічній формації він набу¬ває специфічних соціальних форм руху.Національне або суспільне багат¬ство — сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення, які призначені для розширеного відтворення відповідно до системи економічних законів певного суспіль¬ного способу виробництва і, насамперед, для досягнення основної мети даного суспільства.
При визначенні суті національного багатства слід пам'ятати про необхідність використання його складових частин для розширеного від¬творення. У цьому плані джерелами для такого відтворен¬ня не можуть бути понаднормативні запаси, які лежать без руху, неякісні товари, застаріле устаткування, хоча вони включені до статистики національного багатства. [3, стор. 392]
Найважливішими складовими частинами національного багатства у всій сукупності матеріальних благ, споживних вартостей є:
1) створені й нагромаджені у країні виробничі фонди, які, у свою чергу, діляться на основні й оборотні. До основних належать засоби праці (машини, верстати, устат¬кування, будівлі, споруди тощо), які використовуються у декількох виробничих циклах. До оборотних належать предмети праці (сировина, матеріали, паливо та ін.), які витрачаються повністю протягом одного виробничого цик¬лу;
2) основні невиробничі фонди, тобто фонди, які функ¬ціонують у соціальній сфері,— школи, лікарні, житлові будинки, культурно-освітні та спортивні об'єкти;