Задачі і їх розвязки з макроекономіки (50 задач)

Розв’язок.

З збільшенням державних витрат збільшується дефіцит держави, а отже з’являється державний борг. Проте. Дефіцит бюджету можна покривати випуском облігацій (резиденти примусово скуповують їх) тому у даному випадку збільшення видатків не буде створювати державний тягар.

Якщо державні витрати будуть спрямовані за кордон, то, це буде зовнішнім боргом держави, і випуск облігацій не буде його покривати.

Задача № 31.Зниження податків за поправкою Кемпа-Гота на початку 80-х рр. Скоротило податкові надходження до бюджету з 19.7% ВНП у 1980-1982 рр. Лише до 18.6% у 1985 р. Чи пояснює в основному таке скорочення проблему бюджетних дефіцитів 80-х рр.

Розв’язок.

Зниження податків за поправкою Кемпа-Гота не спричинило збільшення податкових надходжень до бюджету, навіть коли подивитись на бюджет повної зайнятості, то він не покаже, що доходи уряду зросли внаслідок зниження податків.

У 80-х рр. у США реальні процентні ставки були досить високі, економічне зростання, повільне, бюджет – дефіцитний. Тому співвідношення боргу і ВНП збільшувалося.

Бюджетні дефіцити 80-х лягають ще більшим тягарем на майбутні покоління. Такі дефіцити супроводжувалися дуже великими дефіцитами поточного рахунку США, а отже і заборгованістю іноземцям. Якщо подивитися, що відбувалося в середині країни то дефіцити не супроводжувалися відповідним зростанням споживчих видатків.

У 80-х рр. високі процентні ставки були проблемою у всьому світі як і рецесія на початку десятиріччя. Як наслідок більшість промислово розвинених країн стикалося з проблемою бюджетних дефіцитів і зростання державного боргу порівняно з національним доходом. У 80-х рр. дефіцити бюджету США супроводжувались в основному зростанням споживчих видатків. Дефіцит фінансували за рахунок позик за кордоном. Отже ці дефіцити саме ті які породжують борговий тягар.

Задача № 32.

“Некеровані дефіцити 80-х рр. начально вимагають нового підходу до фіскальної політики. Бюджет слід щорічно збалансовувати, аби попередні платники податків розплачувалися повністю за те, що вони хочуть отримати від уряду”. Прокоментуйте таке твердження.

Розв’язок.

Італія є прикладом неконтрольованого бюджетного дефіциту. Співвідношення державного боргу і ВНП вже дуже висока за міжнародними мірками, а основний бюджет зводиться з дефіцитом. Через те, що уряд позичає більше ніж треба платити процентів на обслуговування боргу (а реальні процентні ставки вищі за темпи приросту ВНП), то частина боргу ВНП постійно зростає. Хоч питання про банкрутство нині не постає, однак очевидно: політика дефіцитів не може тривати вічно чи навіть дуже довго. Слід скорочувати видатки, підвищувати податки або запровадити ефективну систему їх збору, щоб уникнути “шаленого” зростання боргу.

Сьогодні більшість відчуває, що все зайшло занадто далеко і пора починати контролювати ситуацію, повернувшись до “виваженої фіскальної політики”.

Погоджуючи бюджет у 1985 р. адміністрація Рейгана і Конгрес зайшли у глухий кут. Президент Рейган наполягав і далі знижувати податкові ставки, це робилося на початку 80-х рр.. Він твердо противився підвищенню податків і наполягав на тому, що скорочення видатків (окрім видатків на оборону) – це єдиний прийнятий спосіб ліквідувати дефіцит бюджету. Та скорочення необоронних видатків означає згортання соціальних програм. Конгресу важко було пристати на таке і схоже ніяк не можна було скласти набір статей за якими урізалися б видатки, аби залатати дірку в бюджеті

Вирішальні зміни у підході до бюджету відбулися наприкінці 1985р.Зіткнувшись з ризиком отримати нескінченну смугу дефіцитних бюджетів і дедалі зростаючий державний борг, Конгрес прийняв закон про збалансований бюджет і надзвичайний контроль за дефіцитом, знаний як закон Грема-Гадмана Хомінчеа (ГРХ), що ініціювали його прийняття. З деякими поправками, що стосується процесу затвердження та виконання бюджету, ГРХ бюджетний дефіцит має з часом скорочуватися і зникнути зовсім до 1993 р. На 1994 р. бюджет має бути збалансований. Таке “всеохоплююче ” урізання бюджету було відповіддю Конгресу на політичний глухий кут, у якому ніхто не хотів урізати програми, яким надавалась перевага, а президент не хотів погодитись на підвищення податків аби покрити дефіцит.