Економічне зростання в моделях зростання

делі окремо, та й переслідували різну мету, однак прийшли до

аналогічних висновків. Тому їх моделі, як правило, роз-

глядаються в комплексі.

Модель Харрода-Домара була створена приблизно у той са-

мий час, що й теорія Дж.М.Кейнса. В зв'язку з цим доцільно

порівняти підходи, реалізовані у цих двох моделях.

Кейнс, як відомо, досліджує економіку в корот-

котерміновому періоді. Йому належить напівжартівлива фраза

про недоцільність зосередження уваги на довготерміновому пері-

оді, тому що в далекому майбутньому всі ми все одно помремо

("In the long run we are all dead"). У моделі Харрода-Домара,

навпаки, досліджується економіка саме у довготерміновому пер-

іоді.

Кейнса цікавила проблема забезпечення рівноваги в умовах

повної зайнятості. Харрод помітив, що сукупний доход, дос-

татній для гарантування повної зайнятості в одному періоді,

недостатній для забезпечення її в інші періоди. А додатковівитрати для забезпечення повної зайнятості у нових умовах по-

винні враховувати існуючий зв'язок (співвідношення) між запа-

сом капіталу та продуктом (К\Y).

Ключовими елементами моделі Харрода-Домара є величина

заощаджень узагалі і схильність до заощадження зокрема. Вели-

чина заощаджень, за інших однакових умов, залежить від:

1) ціни або процента, що його отримує той, хто, відкладаючи

споживання, заощаджує кошти;

2) доходу (в тому розумінні, що вищий доход асоціюється з