Споживання та заощадження

Підсумуємо: в будь-якій точці на лінії 45’ споживання точно дорівнює доходу і заощадження сім’ї дорівнює нулю. Коли функція споживання лежить вище від лінії 45’ то сім’я не заощаджує, а витрачає свої попередні заощадження або позичає. Коли функція споживання лежить нижче від лінії 45’, то сім’я робить чисті додатні заощадження. Величина чистих додатних або від’ємних заощаджень завжди вимірюється вертикальним відрізком між функцією споживання і лінією 45’.

Функція заощадження показує зв’язок між розміром заощадження та доходу, як показано на графіку № 1. Знову відкладаємо на горизонтальній осі використовуваний доход, а по вертикальній – чисті заощадження: додатні та від’ємні.

Графік № 2.

Функція заощадження

Ця функція заощаджень прямо випливає з графіка № 2. Це просто відстань по вертикалі між лінією 45’ та функцією споживання. Наприклад, в точці А на графіку № 2 бачимо, що заощадження сімей від’ємні, оскільки функція споживання перебуває над лінією 45’. Графік № 2 показує ці від’ємні заощадження прямо – функція заощадження лежить нижче від нульової горизонтальної лінії в точці А. Так само додатні заощадження перебувають праворуч від точки В, оскільки функція заощадження перебуває праворуч від точки В, оскільки, функція заощадження вища від нульової горизонтальної лінії.

2.4. Гранична схильність до споживання.

Сучасна макроекономіка надає великого значення змінам у споживанні, які спричинені змінами в доході, що називають гранично схильністю до споживання. Гранична схильність до споживання – це величина додаткового споживання, що його спричиняє один додатковий долар доходу.

Таблиця № 3.

Термін “граничний” застосовується в усій економіці і означає додатковий. Наприклад, “граничні витрати” означають додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. “Схильність до споживання” в макроекономіці означає бажаний рівень споживання. Отже, гранична схильність до споживання – це додаткове споживання, що виникає із додаткового долара доходу.

У таблиці № 3 наведено дані з таблиці № 1 у зручнішій формі. Спочатку перевіримо її подібність до таблиці № 1, щоб побачити як споживчі видатки зростають з підвищенням рівня доходу.

Гранична схильність до споживання як геометричний нахил. Тепер ми знаємо, як розрахувати граничну схильність за розмірами доходу та споживання. Потрібно зрозуміти як визначити нахил графічно. Ми побачимо, що гранична схильність до споживання подається нахилом функції споживання.

Графік №

Гранична схильність до споживання становить, таким чином, для цих доходів 85 дол./ 1000 дол. = 0.85. Проте, нахил ліній є відношенням висоти до основи. Тоді ми бачимо, що нахил функції між точками В та С становить 0,85.

Нахил функції споживання, який вимірює зміну у споживанні на кожен долар зміни додаткового доходу, є граничною схильністю до споживання.

2.5.Гранична схильність до заощадження.

Поряд із граничною схильністю до споживання йде її дзеркальне відображення – гранична схильність до заощадження. Гранична схильність до заощадження визначається як частка кожного додаткового долара доходу, що йде на додаткове заощадження.Чому гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження співвідносяться як дзеркальні двійники? Згадаймо, що доход дорівнює споживанню плюс заощадження. Це означає, що кожен додатковий долар доходу має бути поділений між додатковим споживанням і додатковим заощадженням. Так, якщо гранична схильність до споживання становить 0.85, то гранична схильність до заощадження має дорівнювати 0.15. Якою була б гранична схильність до заощадження, якби гранична схильність до споживання дорівнювала до 0.6 або 0.99? Порівняння стовпців 3 та 5 таблиці № 3 підтверджує, що за кожного рівня доходу сума граничної схильності до споживання та граничної схильності до заощадження має обов’язково дорівнювати точно одиниці, ні більше, ні менше. Завжди та всюди гранична схильність до заощадження дорівнює одиниці мінус граничну схильність до споживання.