Споживання та заощадження

Сподівання споживачів пов’язані з майбутніми цінами, грошовими доходами та наявністю товарів, можуть суттєво вплинути на поточні видатки й заощадження. Наприклад, очікування зростання цін та нестача товарів ведуть до збільшення поточних видатків на споживання і до зменшення заощадження.

Припустимо, що існує зв’язок між доходом, споживанням і заощадженням. Наскільки він тісний?

Насправді цей взаємозв’язок досить простий. Заощадження – це частина доходу, що не споживається. Отже, заощадження дорівнюють доходу мінус споживання. Взаємозв’язок доходу, споживання та заощаджень у 1990 році в США подано у таблиці № 2. В останньому рядку таблиці подано важливий показник – норму особистих заощаджень. Вона визначається як відношення особистих заощаджень до використаного доходу.

Економічні дослідження показують, що доход є основним визначником споживання і заощадження. Багаті заощаджують більше, ніж бідні не тільки в абсолютних цифрах, а й як відсоток від доходу. Найбідніші неспроможні заощаджувати взагалі. Замість цього, доки вони можуть позичати або витрачати свої заощадження, доти мають місце від’ємні заощадження. Тобто найбідніші витрачають більше, ніж заробляють. Як результат, зменшуються нагромаджені заощадження, або найбідніші заходять ще більше в борги.У таблиці № 2 ілюструється матеріал щодо використаного доходу, заощаджень і споживання, що взято з оглядів бюджетів американських сімей. Перший стовпець показує сім різних рівнів використовуваного доходу, другий – заощадження за кожного рівня доходу, а третій – видатки на споживання за кожного рівня доходу.

Точка нульового заощадження означає, що сім’я не заощаджує і не витрачає попередніх заощаджень, а споживає весь свій доход, що становить близько 25000 доларів. Нижче від точки нульового заощадження, наприклад 24000 доларів, сім’я споживає більше ніж її доход. Це призводить до від’ємних заощаджень (-110 доларів). Коли доходи перевищують 25000 доларів, сім’ї починають робити заощадження.

Третій стовпець показує видатки на споживання для кожного рівня доходу. Оскільки кожен долар доходу складається із частини, що йде на споживання (стовпець 3), та частини, що заощаджується (стовпець 2),, то стовпці 2 і 3 залежать один від одного, вони у сумі

обов’язково повинні становити перший стовпець.

Щоб зрозуміти як споживання впливає на національний обсяг виробництва, потрібно ввести декілька нових понять. Нам необхідно з’ясувати, скільки додаткових доларів споживання та заощаджень народжує кожний додатковий долар доходу. Цей взаємозв’язок проявляється через:

Таблиця № 2

Заощадження та споживання американських сімей у 1990 році

-функцію споживання, яка показує зв’язок між споживанням і доходом, та двійника цієї функції;

-функцію заощадження, що розкриває взаємозв’язок заощаджень та доходу.

2.1. Теорія життєвого циклу споживання і заощадження.

Функція споживання побудована на простій ідеї, за якою споживча поведінка кожної окремої особи за даний період пов’язана з величиною її доходу за цей період. Натомість гіпотеза життєвого циклу розглядає приватних осіб як таких, що планують свою поведінку щодо споживання і заощадження на тривалі періоди, сподіваючись якнайкраще розподілити споживчі видатки впродовж усього свого життя.

Франко Модільяні розвинув модель поведінки споживача, яку називають гіпотезою життєвого циклу. Ця модель ґрунтується на концепції між часового вибору споживача, тобто, гіпотеза життєвого циклу вбачає в заощадженнях результат переважно бажання приватної особи забезпечити собі можливість споживати у старості. Як побачимо далі, ця теорія вказує на ряд несподіваних чинників, що впливають на норму заощаджень у країні. Наприклад, вікова структура населення, у принципі – важливий чинник, що визначає поведінку величини споживання і заощадження.