Особливості радіоекологічного моніторингу грунтів

r

де Сср – середня концентрація радіонукліду в сухому грунті, Кі\кг.

m –середня маса проби грунту в обємі бура, кг;

r – радіус бура, см.

Підставляючи розрахований таким чином середній показник щільності зібруднення грунту в формулу К=Аn\P , знаходять коефіцієнт пропорційності між - фоном і щільністю забруднення. Середній із пяти значень коефіцієнт пропорційності (за кількістю пробних ділянок експериментального визначення) використовують для розрахунків щільності забруднення грунту в даному районі.

Отримавши експериментально обгрунтований середньо зважений коефіцієнт пропорційності можна приступати до проведення суцільного радіологічного обстеження або уточнення щільності забруднення грунтів за даним попередньої (наприклад 1988-го року обстеження) чи знову виконуваної -зйомки.

Результати вимірювання -фону приладом СРД-68-01 підставляють у формулу Аn = K*P. Після нескладних розрахунків отримують показники щільності забруднення грунту радіоцезієм, за яким по кожному господарству складаються картограми, відомості забруднення полів та радіологічні паспорти.

На основі картограм щільності забруднення всі поля необхідно розподілити на 3 групи – до 5 Кі\км2 , 5 –10 і 10 –15 Кі\км2 . при можливості в межах кожної групи полів доцільно провести нове землевпорядкування території з урахуванням щільності забруднення грунту та особливостей накопичення радіоцезію врожаєм сільськогосподарських культур.

Результати радіологічного обстеження використовують також з метою попередньої оцінки (прогнозування) можливостей отримання продукції рослинництва, мяса і молока з вмістом радіонуклідів, що перевищує можливий припустимий рівень.

Висновок

Глобальне погіршення екологічної ситуації в Україні, в тому числі агроекологічного стану грунтового покриву – основного природного компонента, який щільно повязаний і взаємодіє з іншими обєктами навколишнього середовища, насамперед з грунтовими водами, рослинністю, атмосферним повітрям і сильно впливає на їх склад та хімічну чистот, -вимагає від Держагрохімслужби негайного переходу від агрохімічного обстеження грунтів до проведення суцільного грунтово – агрохімічного моніторингу сільськогосподарських угідь. Останній, як відомо, належить до моніторингу екологічного типу і складається з трьох основних ланок: обстеження грунтів (включаючи проведення лабораторних аналізів) – оцінки їх еколого – агрохімічного стану - прогнозування змін відповідних показників та управління грунтовою родючістю.( тобто такою специфічною властивістю грунтів, що якісно відрізняє їх від вихідної (материнської) гірської породи .1

На відміну від агрохімічного обстеження грунтів, яке починаючи з 1965 року періодично по 5 –ти річним циклам здійснюється обласними проектно – пошуковими станціями хімізації практично в усіх господарствах, суцільний грунтово –агрохімічний моніторинг сільгоспугідь підіймає цей надзвичайно важливий напрямок діяльності агрохімічної служби на більш високий науково - методичний рівень перед усім за рахунок ланки прогнозування і якості оцінки грунтів за комплексом агрохімічних, агрофізичних і токсикологічних показників.З огляду на це доцільно вивчити і використати досвід зарубіжних країн в галузі організації агроландшафту в грунтового моніторингу (США); усунення негативних наслідків хімізації (Японія, Нідерланди, Швеція); радіоекологічних досліджень (Японія, Швеція); маркетінгу природоохоронних технологій (Німеччина, Японія); обчислювальної техніки для моніторингу (США, Болгарія); організації якісного водопостачання і контролю якості продукції (Франція, Австрія); організації і доведення до споживачів кліматичної інформації (Франція, Великобританія); еколого-виховної роботи (Німеччина, Швейцарія).

Використана література.