Основнi напрями державної полiтики України у галузi охорони довкiлля, використання природних ресурсiв та забезпечення екологiчної безпеки

Екстенсивне природокористування, нехтування екологічним

обгрунтуванням у процесі розвитку агропромислового комплексу,

зарегулювання стоку річок, осушення боліт, стихійний розвиток

колективного садівництва та інші невпорядковані дії призвели до

знищення майже 70 відсотків цінних природних комплексів і

ландшафтів України.

Площа природно-заповідного фонду України зростає повільними

темпами і становить на сьогодні лише 2 млн. гектарів, або 3,4

відсотка території країни, що є недостатнім гарантом для

забезпечення збереження і відтворення генофонду тварин і рослин та

різноманіття природних екосистем, насамперед на лівобережжі

лісостепової зони, Придніпров'ї та в степовій частині Криму, де

під охорону взято лише 0,2 - 0,7 відсотка територій.

Існуючі ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки

через недостатнє фінансування, слабку матеріально-технічну та

лабораторну базу нині не виконують функцій щодо збереження та

відновлення рідкісних і типових видів флори і фауни.

В умовах економічної та екологічної кризи при переході до

ринкових відносин та різних форм власності без ефективних заходівз боку держави процес деградації генофонду флори і фауни, ценозів,

екосистем та ландшафтів стане незворотним.

14. ТВАРИННИЙ СВІТ, МИСЛИВСТВО ТА РИБНІ РЕСУРСИ

На території України нині відомо близько 45 тис. видів

тварин, серед яких - понад 700 видів хребетні, решта -

безхребетні. Основними проблемами у галузі охорони і регулювання

використання тваринного світу є його недостатня вивченість,