Екологічні наслідки військових дій

Екологи відзначають, що хмари бензопірину і сажі вже спостерігалися над значною частиною Болгарії, Румунії, Сербії, в кількох районах Західної України, Білорусі, Польщі та Прибалтики, а в північній Греції та Македонії забруднення повітря діоксином перевищувало допустимі рівні у 15-20 разів. Концентрації діоксинів і фуранів, ПБФ у північній частині Греції протягом 6-10 квітня 1999 р. становили 10-25 пг/м3 (найвищою вона була 8 квітня), і 18-20 квітня - 12-20 пг/м3, що пов'язано з операцією «Союзницька сила».

Споживання їжі з діоксином призводить до генетичних відхилень мозку, інших спадкових захворювань.

У повіті Тіміш (Румунія), що на заході країни, вміст двоокису сірки, азотної й аміачної кислот у повітрі перевищував допустимі норми у 10 разів.

У повітряному басейні Болгарії не зареєстровано істотних відхилень від норм. Болгарія має спільний кордон з Югославією, але не з Косово, отже, проблема біженців не виникала. І лише географічне розташування країни (нижня течія Дунаю), роза вітрів, що превалює (Болгарія знаходиться на навітряній стороні), можуть призвести до несприятливих екологічних наслідків.

У повітрі Македонії виявлено підвищення радіоактивності у 8 разів (у порівнянні зі звичайними концентраціями). Але ці величини визнано в межах допустимого максимуму за стандартами Європейського Союзу.

На відміну від ядерних вибухів, які одразу завдають масові ураження та збитки, використання зброї зі збідненим ураном призводить до довгострокового негативного впливу на людину і навколишнє середовище. Але офіційний представник міжнародних миротворчих сил КФОР, відповідаючи на запитання про використання союзниками збідненого урану, сказав: «Ми не маємо права публікувати інформацію щодо того, коли і де було застосовано бомби зі збідненим ураном».

Все це означає, що життя людини й інших живих істот на величезному просторі Південної Європи тривалий час знаходитиметься під загрозою (період піврозпаду збідненого урану - 4,5 млрд років). Оскільки північно-західні вітри найбільше властиві для регіону Югославії, то забруднення збідненим ураном можуть зазнати Угорщина, Німеччина, Хорватія, Боснія, Албанія, Македонія і Греція. Після початку бомбардувань Югославії літаками НАТО радіація в повітряному просторі Македонії збільшилася у вісім разів. Зокрема, за повідомленнями Державного інституту захисту здоров'я країни, вміст урану в повітрі над Скоп'є досяг майже 2 мілібекерелей на кубометр. Македонські вчені передали проби і дані досліджень вмісту урану в повітрі колегам з Національного центру по радіобіології й радіаційному захисту Болгарії. Софійські фахівці також підтвердили підвищений вміст урану в цих пробах, хоча сьогодні загальний гамма-фон у їхній країні перебуває в допустимих межах.

Водні ресурси

Забруднення річок у Югославії негативно вплинуло на стан екологічних систем сусідніх країн, що знаходяться в низов'ях їхньої течії. Найбільш небезпечні екологічні наслідки можуть бути зафіксовані в Румунії, Болгарії та Україні - країнах, що розташовані нижче за течією Дунаю.

Румунські екологи вважають, що екологія Дунаю перебуває в критичному стані через натовські бомбардування Югославії. На ділянці Дунаю від Молдови Веке до Залізних Воріт-1 вміст важких металів і фенолу у воді зріс удвічі, цинку - у 55 разів. У водах Дунаю нафта фіксувалася в допустимих концентраціях, фенол часто перевищував допустимі концентрації, важкі метали (мідь, хром, кадмій) вдвічі перевищили максимально допустимі концентрації.Забруднення вод, що впадають у Чорне, Егейське та Адріатичне моря, може призвести до їхнього загального забруднення. Улови італійських рибалок із початку бомбардувань Югославії зменшилися на 70%. Завдана їм шкода така велика, що уряд Італії був змушений терміново виділити компенсацію рибній галузі країни у розмірі 40 млн дол. США.

Внаслідок того, що в Македонії знайшли притулок понад 250 тис. біженців з Косово, основною загрозою для водних ресурсів країни стали стічні води з їхніх таборів. За час біженської кризи кількість стічних вод з таборів досягла 663900 м3. Більшість таборів для біженців розміщено у захисній зоні карстового гідроресурсу Рашче. Рашче є джерельною частиною Жеденського підземного басейну, що оцінюється приблизно у 3270 х 106 м3 води. Це джерело питної води має неоціненне значення для міста Скоп'є та навколишніх населених пунктів, що загострювало і без того напружену ситуацію.